Вікіпедія

Гайко Геннадій Іванович

Гайко Геннадій Іванович (нар. 11 грудня 1965 в Алчевську Луганської області) — український вчений у сфері гірництва та підземного будівництва, доктор технічних наук, доктор будівництва, професор, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка [1] та Академії будівництва України, учасник проєктів «Велика українська енциклопедія» та «Гірнича енциклопедія», перекладач українською мовою літературно-наукової пам'ятки ХVI ст. — книги Георга Агріколи «Про гірничу справу» («De Re Metallica»).

Гайко Геннадій Іванович
Народився11 грудня 1965(1965-12-11) (59 років)
Комунарськ, Луганська область, Україна
Місце проживанняКиїв
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьвикладач університету, науковець
Alma materДонбаський державний технічний університет
Галузьтехнічні науки, гірництво
ЗакладНаціональний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
CMNS: Гайко Геннадій Іванович у Вікісховищі

Коло наукових зацікавлень: проблеми забезпечення стійкості підземних споруд, планування розвитку підземної урбаністики, нетрадиційні гірничі технології, історія гірництва й підземного будівництва.

Життєпис

ред.

У 1988 р. закінчив Донбаський державний технічний університет (м. Алчевськ), де в подальшому тривалий час працював на викладацьких посадах.

Дисертацію кандидата технічних наук за спеціальністю «Підземна розробка родовищ корисних копалин» захистив 1995 р. у Донецькому національному технічному університеті, докторську «Наукове обґрунтування та розробка методів управління напруженим станом сталевого рамного кріплення гірничих виробок» за фахом «Шахтне й підземне будівництво» — у 2004 р. у Національному гірничому університеті «Дніпровська політехніка» (м. Дніпро).

У 2001–2002 рр. проходив наукове стажування в Краківській гірничо-металургійній академії імені Станіслава Сташиця, у 2012 р. — у Технічному університеті «Варшавська політехніка». Зібрав і систематизував численні матеріали з історії гірництва Центральної Європи, для чого відвідав десятки давніх рудників, шахт-музеїв, скансенів, археологічних об'єктів, гірничих університетів і музеїв. Брав участь у комплексних археологічно-інженерних дослідженнях рудника епохи бронзи Картамиш (Луганщина).

З 2013 р. — професор кафедри геоінженерії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Брав участь у створенні освітніх стандартів України зі спеціальностей «Гірництво» та «Нафтогазова інженерія».

Опублікував понад 200 наукових статей, 12 монографій і підручників, бл. 50 патентів на винаходи й корисні моделі. Входив до складу основного авторського колективу «Малої гірничої енциклопедії» (тритомне видання, бл. 17 тис. гасел). Учасник понад 20 дослідницьких проєктів МОН України, Національного фонду досліджень України, наукових програм NATO, HORIZON EUROPE, ERASMUS, TUFTS UNIVERSITY, SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY (USA), GOETHE-INSTITUT та ін.

Основні наукові здобутки

ред.
1. З підземного будівництва
  • створення наукових основ управління напруженим станом конструкцій кріплення підземних споруд та резервування їх надійності;
  • розроблення системної методології та інструментарію планування розвитку підземної урбаністики великих міст, створення морфологічних моделей і сценаріїв розвитку підземної інфраструктури великих міст для мінімізації екологічних, техногенних і безпекових ризиків урбаністичного простору (у співавторстві);
  • обґрунтування способів ревалоризації історичних гірничих споруд, забезпечення автентичності та безпеки підземних туристичних трас.
2. З історії гірництва
  • систематизація основних етапів світової історії гірництва (концепція — «гірництво без кордонів»), виникнення, накопичення та розповсюдження гірничих знань;
  • висунув і науково обґрунтував гіпотезу виникнення первісної металургії в сталих спільнотах давніх гірників при визначальному впливі факторів сакрального характеру;
  • обґрунтував масштаби та технологічні особливості видобутку мідних руд на руднику епохи бронзи Картамиш, Луганщина (у співавторстві).
3. З нетрадиційних гірничих технологій
  • розроблення нової технології підземної газифікації вугілля за допомогою окремих свердловин-газогенераторів зі змінною точкою подавання дуття та утилізацією теплової енергії підземного газогенератора;
  • створення екранованих способів видобування метану донних газогідратів з використанням гідророзриву пласта та акустичних резонаторів потоку.

Основні публікації

ред.

Переклади

ред.

Нагороди і відзнаки

ред.
  • Відзнака Переможця традиційного щорічного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» за 2015 рік — за цикл статей «Постаті» про видатних людей Донбасу ХІХ-ХХІ ст. (разом з проф. В. С. Білецьким).
  • Медаль з нагоди 150-річчя Наукового товариства ім. Шевченка (2023).
  • Пам'ятна медаль «Євграф Ковалевський» Донецького відділення НТШ, посвідчення від 23 грудня 2023 р. з нагоди 150-річчя НТШ.

Хобі

ред.

Бібліофільство.

Примітки

ред.
  1. ↑ Організаційно належить до Донецького відділення Наукового товариства імені Шевченка
  2. ↑ Хронологія гірництва у країнах світу (частина 1). Архів оригіналу за 12 лютого 2008. Процитовано 8 листопада 2015.
  3. ↑ Хронологія гірництва у країнах світу (частина 2). Архів оригіналу за 11 лютого 2008. Процитовано 8 листопада 2015.
  4. ↑ Відгук на український переклад: [[Ярослав Пасько]] «De Re Metallica» Георга Аґріколи (Аґрікола Г. Про гірничу справу ХІІ книг (книги І — VI)/ Переклад і редакція В. Білецького та Г. Гайка, Східний видавничий дім, Донецьк 2014, cc. 232) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
  5. ↑ Білецький В. С. До історії видання «De Re Metallica» Георга Агріколи українською мовою / Володимир Білецький, Геннадій Гайко // Геотехнології = Geotechnologies. — 2023. — № 6. — С. 66-68.

Джерела та література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайко_Геннадій_Іванович&oldid=43568286