Вітрик Олександр Павлович
Олекса́ндр Па́влович Ві́трик (17 квітня 1941, Рибці — 11 січня 2008, Житомир) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 1994 року[1], лауреат Житомирської обласної премії «Смарагдова ліра» в номінації образотворчого мистецтва за 2006 рік[2].
| Вітрик Олександр Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 17 квітня 1941 Рибці, Україна | |||
| Смерть | 11 січня 2008 (66 років) | |||
| Житомир, Україна | ||||
| Поховання | Житомир | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1965) | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Вчитель | Лисенко Михайло Григорович і Макогон Іван Васильович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народився 17 квітня 1941 року в селі Рибцях (нині у складі міста Полтави, Україна), син скульптора Павла Вітрика. 1965 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Івана Макогона, Михайла Лисенка.
Мешкав в Житомирі, в будинку на вулиці Театральній № 25, квартира № 8[3] та у будинку на вулиці Маликова, № 30, квартира № 20[4]. Помер в Житомирі 11 січня 2008 року. Похований в Житомирі.
Творчість
ред.Серед робіт:
- композиція «Спалене село» (1981);
- «Мій дід» (1970; 1995, гіпс тонований);
- Михайла Лисенка (1972, Київ);
- партизана Цимбала (1976);
- письменника Бориса Тена (1980);
- Галшки Гулевичівни (1997);
- надгробний пам'ятник Михайлу Лисенку (1974, Байкове кладовище; у співавторстві з Віктором Сухенком);
- «Бабин Яр» (1977, Київ, у співавторстві);
- воїнам, які загинули під час форсування Південного Бугу (1978, Миколаїв);
- Василю Ремеслу (1982, Пирятин; у співавторстві з Віктором Сухенком)[5];
- космонавтам (1988, Житомир);
- воїнам-афганцям (1993, Чуднів);
- лікарям, полеглим під час німецько-рвдянської війни (1982, Житомир);
- водограй «Космос» (1991, Житомир);
- Тарасу Шевченку (2001, Маріуполь);
- Олександру Гербачевському (2003, Житомир);
- Івану Франку (2004, Житомир);
- паркові скульптури
- «Лісова пісня» (1993, Житомир);
- «Чорнобиль» (1996, Житомир).
|
|
|
|
|
|
Надгробок М. Лисенка.
|
«Бабин Яр».
|
Василю Ремеслу.
|
Тарасу Шевченку.
|
Івану Франку.
|
«Чорнобиль».
|
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва»
- ↑ Житомирські журналісти отримали «Смарагдову ліру». Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
- ↑ Вітрик Олександр Павлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 554.
- ↑ Вітрик Олександр Павлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 26
- ↑ Ремеслу В. М. пам'ятник // Полтавщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — С. 823. — ISBN 5-88500-033-6.
Література
ред.- Т. Федорова. Вітрик Олександр Павлович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 120 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- М. Ю. Костриця. Вітрик Олександр Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.