Вікіпедія

Вільгельм Марр

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Адольф Фрідріх Вільгельм Марр (нім. Wilhelm Marr; 16 листопада 1819, Магдебург — 17 липня 1904, Гамбург) — німецький журналіст. Став відомим як поширювач ідей анархізму в германомовному світі і як критик сіонізму на політику й економіку тодішньої Європи. У 1879 році він вперше використав слово антисеміт. Заснував антисемітську лігу (Antisemitenliga (інші мови)), котра була невдовзі ліквідована тодішньою державною владою.

Адольф Фрідріх Вільгельм Марр (Wilhelm Marr)
нім. Wilhelm Marr
Вільгельм Марр, 1860 рік
Народився16 листопада 1819(1819-11-16)
Магдебург
Помер17 липня 1904(1904-07-17) (84 роки)
Гамбург
ГромадянствоНімецька імперія Німецька імперія
Національністьнімець
Діяльністьжурналістика, політика, поезія
Галузьантисемітизм[1]
Відомий завдякияк перший анархіст в Німеччині
Знання мовнімецька[1]
Посадачлен Парламенту Гамбургаd
НаступникАдольф Гітлер, Вольфганг Бенц
БатькоHeinrich Marrd
У шлюбі з

Georgina Johanna Берті Калленбах (1854-1873),

Helene Sophia Emma Маря Behrend (1974),

Марра Дженні Тереза Kornick (1875-877),

Марія Клара Kelch (1880-1904)
ДітиHeinz Marr

Біографія

ред.

Соціально-політична діяльність

ред.

Був єдиним сином актора і режисера Генріха Марра і Генрієтти Катаріни Becherer, які одружилися в березні 1819 року у Брауншвейгу. Він пішов до початкової школи в Ганновері, а потім навчався у середній школі в Брауншвейг. У Гамбургу і Бремені навчався торгівлі. Потім приєднався до свого батька в Відні, який був залучений до роботи в Бургтеатрі. Там він працював співробітником у двох єврейських фірмах. У 1841 році відправився в Цюрих, де познайомився з політичними емігрантами (Георг Гервег, Юліус Фребель і Адольф Follen), більшість з яких були членами демократичних або ліберальних лівих рухів на початку 19 століття. В Цюриху опублікував свою збірку віршів. У 1843 році був висланий з Цюриху за звинуваченням у сприянні комуністичній діяльності.

Повернувся до Лозанни, де приєднався до Германа Döleke і Юлія Standau, засновників таємних товариств Леман-Bund і Junges Deutschland (інші мови) (Молода Німеччина). Марр в кінцевому підсумку став главою таємного товариства і почав схилятися до анархізму і атеїзму. Заснував інше таємне товариство, «Schweizerischer Arbeiterbund» (Швейцарський робітничий союз) і редагував «Blätter-der-Gegenwart für Soziales Leben». У 1845 році виїхав з Лозанни і відправився в Гамбург, де став політичним журналістом і публікував сатиричний журнал «Мефістофель» (1847/48-1852). Належав до лівих радикально-демократичної партій і був делегатом Національної асамблеї у Франкфурті після революції 1848 року. Після остаточної відмови від революції, він - як і багато інших колишніх революціонерів — став прихильником ідеї об'єднання Німеччини під прусським керівництвом.

У перший раз виступав проти жидівської емансипації через неприязнь до лібералізму, котрий (на думку Марра) взяв на себе роль захисника інтересів жидівського капіталу.

У 1852 році виїхав за кордон, до Коста-Рики, де намагався заробляти на життя як бізнесмен. Не маючи успіху повернувся до Гамбурга і знову працював журналістом. В 1854 році одружився з Джорджиною Johanna Берті Калленбах, дочкою єврейського бізнесмена, який перейшов у християнство. Шлюб розпався у 1873 році. У 1874 році одружився з єврейкою Маррою Helene Sophia Emma Maria Behrend, яка померла у тому ж році. У 1875 році був третій шлюб, з Маррою Дженні Терезою Kornick (чиї батьки були з мішаного християнсько-єврейського шлюбу), яка народила сина. У 1877 році цей шлюб був розірваний. Остання дружина Марра була Клара Марія Kelch, німкеня, дочка робітника з Гамбурга.

«Перемога єврейства над германізмом»

ред.

в Берліні в лютому 1879 з'явилася брошура Марра «Der Sieg des Judenthums über das Germanenthum – Vom nichtconfessionellen Standpunkt aus betrachtet» («Перемога жидівства над германізмом — з неконфесійної точки зору»), котра в тому ж році витримала дванадцять видань. У тому ж році він заснував коротко існуючу Antisemitenliga (Антисемітичну лігу), покликану бути, на його думку, організацією нового німецького шляху. В брошурі Марр дистанціювався від традиційної релігійної критики жидівства і стверджував, що вони іншої раси, котра зокрема вирізняється соціально-економічним паразитизмом, бо успішно проводять експропріації фінансів і майна в Німеччині. Це відмежування від віросповідної парадигми, він визначає введенням терміну “антисемітизм” в сучасний політичний і соціальний дискурс. Потрібно також враховувати, що прикметник «антисеміт» вже вживався принаймні з 1873 року, зокрема і стосовно Марра, тому він його не придумував, а лише дав своє визначення цьому терміну, як супротив політичній й економічній владі жидівства у європейській цивілізації.

Після цієї публікації ліюберальні й атеїстичні організації відмежувалися від Марра і публічно його критикували. Найбільш відомим проявом цієї критики була публікація памфлету «Der Weg zum Siege des Germanenthums über das Judenthum» («Шлях до перемоги германізму над юдаїзмом»), котрий сьогодні чомусь часто подають як працю самого Марра. У відповідь Марр ще у 1980 році видав свою книгу «Золоті щурі і червоні миші», де розвивав теорію змови, подаючи жидівство як рушійну силу, капіталізму і комунізму. Подібних позицій пізніше притримувався Адольф Гітлер (в Mein Kampf) і Вольфганг Бенц (у Вічний жид, 1940 рік).

Вважається, що з 1890-х Марр, відійшовши від соціально-політичної діяльності знову виявляв себе як анархіста[2].

Праці (вибрані)

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Ernst Viktor Zenker: Der Anarchismus. Kritische Geschichte der anarchistischen Theorie. Jena: Fischer 1895, S. 91

Література

ред.
  • Werner Bergmann: Ein „weltgeschichtliches ‚Fatum‘“. Wilhelm Marrs antisemitisches Geschichtsbild in seiner Schrift: „Der Sieg des Judentums über das Germanenthum“, in: Ders./Ulrich Sieg (Hrsg.): Antisemitische Geschichtsbilder (= Antisemitismus: Geschichte und Strukturen, Band 5); Essen: Klartext, 2009, ISBN 978-3-8375-0114-8, S. 61–82.
  • Franz Rudolf Bertheau: Kleine Chronologie zur Geschichte des Zeitungswesens in Hamburg von 1616 bis 1913. Realschule vor dem Lübeckertore zu Hamburg; Hamburg: Lütcke & Wulff, 1914
  • Antje Gerlach: Deutsche Literatur im Schweizer Exil. Die politische Propaganda der Vereine deutscher Flüchtlinge und Handwerksgesellen in der Schweiz von 1833 bis 1845; Studien zur Philosophie und Literatur des neunzehnten Jahrhunderts 26; Frankfurt am Main: Klostermann, 1975
  • Wilhelm Heyden: Die Mitglieder der Hamburger Buergerschaft. 1859-1862. Festschrift zum 6. Dezember 1909; Hamburg: Herold, 1909
  • Werner Jochmann: Struktur und Funktion des deutschen Antisemitismus; in: Werner Eugen Mosse, Arnold Paucker (Hrsg.): Juden im Wilhelminischen Deutschland 1890-1914; Schriftenreihe Wissenschaftlicher Abhandlungen des Leo-Baeck-Instituts 33; Tübingen: Mohr 1976; S. 389–477
  • Paul W. Massing: Vorgeschichte des politischen Antisemitismus; Frankfurter Beiträge zur Soziologie 8; Frankfurt am Main: Europäische Verlags-Anstalt, 1959
  • Peter G. J. Pulzer: Die Entstehung des politischen Antisemitismus in Deutschland und Österreich 1867 bis 1914; Gütersloh: Mohn, 1966
  • Hans-Joachim Ruckhäberle (Hrsg.): Bildung und Organisation in den deutschen Handwerksgesellen- und Arbeitsvereinen in der Schweiz. Texte und Dokumente zur Kultur der deutschen Handwerker und Arbeiter 1834-1845; Tübingen: Niemeyer, 1983; ISBN 3-484-35004-0
  • Ernst Schraepler: Handwerkerbünde und Arbeitervereine. 1830-1853. Die politische Tätigkeit deutscher Sozialisten von Wilhelm Weitling bis Karl Marx; Veröffentlichungen der Historischen Kommission zu Berlin 34. Publikationen zur Geschichte der Arbeiterbewegung; 4; Berlin, New York: de Gruyter 1972; ISBN 3-11-003912-5
  • Michael Tilly: Vor dem Judenspiegel. Wilhelm Marr und die Juden in Hamburg; in: Zeitschrift für Religions- und Geistesgeschichte 58 (2006), S. 1-15
  • Klaus Ulmer: Die Deutschen in der Schweiz. Von den Anfängen der Kolonienbildung bis zum Ausbruch des Ersten Weltkrieges; Frauenfeld: Huber, 1976; ISBN 3-7193-0517-1
  • Moshe Zimmermann: Gabriel Riesser und Wilhelm Marr im Meinungsstreit. Die Judenfrage als Gegenstand der Auseinandersetzung zwischen Liberalen und Radikalen in Hamburg (1848–1862); i: Zeitschrift des Vereins für Hamburgische Geschichte 61 (1975), S. 59–84
  • Moshe Zimmermann: Wilhelm Marr – The Patriarch of Antisemitism; New York: Oxford University Press, 1986 ISBN 0-19-504005-8 bisher einzige Biografie, die auch den Nachlass auswertet
  • Moshe Zimmermann: From Radicalism to Antisemitism; in: Shmuel Almog (Hrsg.): Antisemitism through the Ages; Studies in Antisemitism; Oxford u.a.: Pergamon Press, 1988; S. 241–254; ISBN 0-08-034792-4
  • Fritz Zschaek: War Wilhelm Marr ein Jude? in: Weltkampf, Heft 2, 1944, S. 94–98
  • Nachruf; in: Neue Zürcher Zeitung Nr. 209 vom 29. Juli 1904; Beilage S. 2

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільгельм_Марр