Вікторія Чміліте-Нільсен

литовська шахматистка та політик
(Перенаправлено з Вікторія Чміліте)

Вікторія Чміліте-Нільсен (нар. 6 серпня 1983(19830806), Шяуляй) — литовська шахістка, гросмейстер (2010). Чемпіонка Європи з шахів 2011 року.[1] Дворазова переможниця чемпіонату Литви серед чоловіків. Її рейтинг станом на березень 2020 року — 2538 (7-ме місце у світі, 1-ше — серед шахісток Литви). Спікерка Сейму Литви з 13 листопада 2020 року до 14 листопада 2024 року від партії Ліберальний рух.

Вікторія Чміліте-Нільсен
Оригінал імені Viktorija Čmilytė-Nielsen
Країна Литва Литва
Народження 6 серпня 1983(1983-08-06) (41 рік)
Шяуляй, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Титул гросмейстер (2010)
Рейтинг ФІДЕ 2538 (№ 7 у жіночому рейтингу ФІДЕ у березні 2020 року)
Піковий
рейтинг
2542 (7-ме місце, червень 2017 року) — 5-те місце (2538, жовтень 2016 року)
Нагороди та відзнаки
Кавалер ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Кавалер ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Офіцерський хрест ордену «За заслуги перед Литвою»
Офіцерський хрест ордену «За заслуги перед Литвою»
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня

Ранні роки

ред.

У шахи Вікторію навчив грати її батько у віці шести років. Він залишався її тренером у роки становлення[2] Її перші досягнення були приголомшливими, вона зібрала багато важливих юнацьких титулів, включно з Чемпіонатом Європи з шахів серед юнаків для дівчаток до 10 років (Сомбатгей 1993) і Чемпіонатом світу з шахів серед юнаків для дівчаток до 12 років (Сан-Лоренсо 1995).

Національний чемпіон і претендентка на звання чемпіонки світу

ред.

У шістнадцять років вона вийшла за межі юнацьких шахів, вигравши чемпіонат Литви серед чоловіків, який відбувся у Вільнюсі. Щоб зробити це, їй довелось подолати трьох гросмейстерів чоловіків і міжнародного майстра на тай-брейку. Цей подвиг вона повторила п'ять років по тому, у 2005, цього разу здолавши гросмейстера Шарунаса Шулскіса в плей-офф. Цього разу перемога мала особливе значення, оскільки турнір проходив у її рідному місті, яке є четвертим за величиною в Литві[3].

2000 року посіла друге місце на чемпіонаті європи серед юнаків для дівчат до 20 років в Астурії, пропустивши вперед Йованку Хоуску. 2001 року вона посіла першу сходинку в рейтингу ФІДЕ серед дівчат. Того ж року вона виграла турнір у Вейк-ан-Зеє (резервна група)[4].

Чміліте також досягнула великого успіху на чемпіонаті Європи з шахів серед жінок, де вона завоювала срібні нагороди 2003 (Стамбул), 2008 (Пловдив) і 2010 (Рієка). Стала Чемпіонкою світу зі швидких шахів у 2007 році[5]. Виконавши три гросмейстерські норми: в Гібралтарі 2008, в Нові-Саді 2009 і в Рієці 2010, здобула цей титул 2010 року, що є рідкістю для жіночих шахів[6].

На чемпіонаті світу з шахів серед жінок двічі була серйозною претенденткою. У першому випадку 2004 року їй завдала поразки в останніх раундах колишня чемпіонка світу Мая Чибурданідзе. У 2006 Чміліте просунулась на крок далі, усунувши зі свого шляху Олександру Костенюк, а потім у чвертьфіналі Чибурданідзе. Тим не менш, вона програла в півфіналі Алісі Галлямовій.

Успіхи в командних змаганнях

ред.

У складі команди вона представляла Литву на більшості основних змагань і здобула дві індивідуальні золоті медалі на шахових олімпіадах, обидва рази на першій шахівниці. Спочатку в Стамбулі 2000 року (9½/12), а потім у Кальвії 2004 року (8½/11). Також в активі Вікторії є індивідуальна золота нагорода командного чемпіонату Європи 2013 року (7/9).
Уперше Вікторія зіграла у складі збірної Литви, коли їй було тринадцять років, на шаховій олімпіаді 1996 року, що проходила у Єревані, у п'ятнадцять років (Еліста, 1998) зіграла на першій шахівниці, кожного разу досягаючи позитивного результату[7].
Крім того, Чміліте двічі виступала за чоловічу збірну Литви на чемпіонаті Європи 2009 року (5/9 — 21 місце) та шаховій олімпіаді 2010 року (5/9 — 44 місце).

Політикаї

ред.

2015 року виборола місце в литовському парламенті[8]. Є спікером Литовського парламенту, відстоює проукраїнську позицію. 18 червня 2024 року прибула до Києва з офіційним візитом[9].

Клубні виступи

ред.

У жіночій шаховій бундеслізі в Німеччині грає за команду OSC Баден-Баден, але також бере певну участь у шаховій лізі в Швеції.

Нагороди

ред.
  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 21 жовтня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[10]

Особисте життя

ред.

Її хобі є волейбол, розмовляє російською, англійською та іспанською мовами, окрім рідної литовської.

  • Колишній чоловік гросмейстер Олексій Широв (2001—2007).
  • Чоловік — данський гросмейстер Пітер Гейне Нільсен, одружилися 28 грудня 2013.
  • Троє синів: Дмитро, Олександр та Маріус.

Зміни рейтингу

ред.
Зміни рейтингу Ело[11]

Примітки

ред.
  1. xinhuanet Cmilyte wins European individual women chess championship title [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]. Retrieved on 2011-05-19
  2. Kontrastai. Šachmatai — gyvenimo būdas, bet ne visas gyvenimas [Архівовано 7 червня 2008 у Wayback Machine.]. Retrieved on 2008-05-30
  3. Short bio by John Saunders [Архівовано 11 січня 2017 у Wayback Machine.] Gibraltar Chess Festival 2008. Retrieved 9 October 2015
  4. Crowther, Mark (29 січня 2001). TWIC 325: Corus Wijk aan Zee 2001. The Week in Chess. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 9 жовтня 2015.
  5. European Rapid Women's Chess Championship 2007 [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] FIDE Archive
  6. GM title application [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.] FIDE
  7. Viktorija Čmilytė [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.] team chess record at OlimpBase.org
  8. Lithuania's top female chess master to get MP seat. http://en.delfi.lt/. 16 березня 2015. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
  9. До України з візитом прибула спікер Сейму Литви. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 червня 2024.
  10. Указ Президента України від 21 жовтня 2022 року № 734/2022 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Посилання

ред.