Володимирський узвіз
Володи́мирський узвіз[1] — вулиця у Печерському і Шевченківському районах міста Києва. Пролягає від Європейської площі до Поштової площі.
| Володимирський узвіз Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Поділ, Хрещатий яр |
| Район | Печерський, Шевченківський |
| Колишні назви | |
| Хрещатицький приїзд, Мостова вул., Олександрівська вул. (част.), Олександрівський узвіз, вул. Революції (част.), вул. Кірова (част.) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | близько 830 м |
| Координати початку | 50°27′10.4″ пн. ш. 30°31′40.4″ сх. д. / 50.452889° пн. ш. 30.527889° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′0″ пн. ш. 30°31′27.8″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.524389° сх. д. |
| поштові індекси | 01601 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Поштова площа», «Майдан Незалежності» |
| Автобуси | А 62, 114 |
| Трамваї | перша в Україні та Російській імперії, одна з перших у Європі ліній електричного трамваю, працювала з травня (у пасажирській експлуатації — з 1 (13) червня 1892 по 11 квітня 1977 року |
| Фунікулер |  Нижня станція |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10278 |
| У проєкті OpenStreetMap | r369959 |
| Мапа | |
 | |
 Володимирський узвіз у Вікісховищі | |
Прилучаються вулиці Петра Сагайдачного, Хрещатик і Михайла Грушевського.
Історія
ред.Володимирський узвіз - вулиця, історична місцевість на правобережжі Києва. Прорізаний на поч. 18 ст. на прохання і коштом жителів Подолу, оскільки старий узвіз понад струмком Хрещатиком у Хрещатому яру потребував великих витрат на ремонт. Узвіз прокладено через відріг Михайлівської гори. Спочатку не мав назви, 1869 включений до складу вул. Олександрівської, яка пролягала від пл. Контрактової (тоді пл. Олександрівська) до вул. Московської (в районі сучасної пл. Арсенальної). 1919 вулицю перейменовано на вул. Революції, але ця назва стосовно узвозу не зафіксована. Йому офіційно присвоєно назву Володимирського, яка походить від встановленого 1853 на Старокиївському плато пам'ятника великому князю Володимиру Святославичу.[2]
Виник на початку XVIII століття (почали прокладати у 1711 році шляхом прорізання Михайлівської гори), на місці так званого Старого Печерського шляху, який сполучав Поділ з Печерськом. Первісне — Хрещатицький приїзд[3]. Мав також назву Мостова вулиця — узвіз був першою вулицею міста з брукованим покриттям. З середини 1810-х років становив частину Олександрівської вулиці[4], що пролягала від теперішньої Арсенальної площі до Контрактової площі. Паралельно використовувалась назва Олександрівський узвіз.
Для спорудження узвозу вимагалося не лише провести вулицю, але й укріпити схили Михайлівської гори. Роботи тривали понад десять років і коштували урядові декілька мільйонів рублів. Схили й тераси Михайлівської гори спланували, насипавши майже 1,5 тис. куб. сажнів ґрунту. Роботи завершили в 1844 році[5].
У березні 1919 року вулиця отримала назву вулиця Революції[6][7], з грудня 1934 року — вулиця Кірова[8]. Сучасна назва — з 1944 року[9], від розташованого над Володимирським узвозом пам'ятника київському князю Володимиру. Вулиця простягалася від площі Сталіна до Контрактової площі. Сучасна довжина — з 1955 року[10], коли від вулиці було відділено вулицю Жданова.
Визначні будівлі та об'єкти
ред.- Будинок № 2 (1882) — колишнє Купецьке зібрання, нині тут міститься Національна філармонія. У 1860—80-х роках на місці цього будинку містився популярний у тогочасному Києві «заклад штучних мінеральних вод», в одному з павільйонів якого виступали українські театральні колективи П. К. Саксаганського та М. К. Садовського.
- Споруди першої черги київського централізованого водогону:
- Будинок № 1 — так званий «Палестинський фільтр» (1887), найстаріша діюча споруда Київського водогону;
- Будинки №№ 4-6 — колишній житловий будинок працівників водогону (двоповерховий, дерев'яний) з будівлею мурованого складу (1871-72). У квітні 2023 року забудовник почав розбирати дах пам'яток, громадські активісти оприлюднили інформацію про наміри спорудити на цьому місці ТРЦ і станцію канатної дороги[11].
Від Володимирського узвозу до Набережного шосе Хрещатим яром ведуть сходи (1930-ті роки), які закінчуються біля пам'ятника Магдебурзькому праву.
У нижній частині узвозу стоїть пам'ятник першому київському трамваю (встановлено 1992 року) — 1 (13) червня 1892 року по узвозу було започатковано пасажирський рух першою в Києві та в Російській імперії лінією електричного трамваю (трамвайну лінію закрито та демонтовано в 1978 році).
Зображення
ред.-
Національна філармонія України -
Пам'ятник першому київському трамваю (перенесено на Набережне шосе)
Примітки
ред.- ↑ За текстом постанови 1944 року про найменування — Володимирський спуск.
- ↑ Володимирський узвіз | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Процитовано 12 листопада 2024.
- ↑ Рибаков, 1997, с. 43..
- ↑ Рибаков, 1997, с. 42, 43, 127, 128..
- ↑ Друг, Ольга Миколаївна.Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с. : іл.
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Про заходи до увічнення пам'яті тов. Кірова С. М. на Україні // Пролетарська правда. — 1934. — № 298 (3900). — 28 грудня. — С. 1. [Архівовано з першоджерела 17 листопада 2013.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
- ↑ У центрі Києва забудовник руйнує історичну споруду ХІХ століття, щоб звести новий ТРЦ
Джерела
ред.- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 40.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 45. — ISBN 5-88500-070-0.
- Володимирський узвіз // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 43. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 95. (рос.)
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 103. (рос.)
- Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К.: Кий, 1997. — 374 с., іл. — ISBN 966-7161-15-3.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |