Волинське намісництво
Воли́нське намі́сництво (рос. Волынское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1793 — 1796 роках. Адміністративний центр — Заслав (до 1795) і Новоград-Волинський (після 1795). Створене 24 квітня 1793 року як Засла́вське намі́сництво (рос. Изяславкое наместничество) на основі Волинського і частини Київського воєводства. Складалося з 13 повітів. 1795 року перейменоване на Волинське. 23 грудня 1796 року перетворене на Волинську губернію.
| Волинське намісництво | ||||
_(1796).gif) Герб | ||||
.jpg) | ||||
| Центр | Заслав (1793 — 1795), Новоград-Волинський (1795 — 1796) | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1793 — 1796 | |||
| Попередники | Волинське воєводство, Київське воєводство | |||
| Наступники | Волинська губернія | |||
Історія
ред.Заславське намісництво
ред.Заславське намісництво було утворене указом імператриці Катерини ІІ від 13 (24) квітня 1793 року[1]. Воно займало територію східної Волині і було назване за іменем міста Заслав. До намісництва увійшли землі ліквідованих Волинського воєводства і північні частини Київського воєводства. Резиденція генерал-губернатора розташовувалася в містечку Лабунь Заславського повіту.
У межах намісництва було залишено чинність польського законодавства, зокрема Литовського статуту. Ліквідовувалися лише найбільш застарілі середньовічні правові норми, скасовувалася смертна кара. Більшість місцевих чиновників залишалася на державній службі. Вищі щаблі адміністративної влади зайняли російські чиновники.
Волинське намісництво
ред.
5 (16) липня 1795 року Заславське намісництво перейменували на Волинське[2]. Адміністративний центр перенесли до міста Звягель, яке з цієї нагоди перейменоване на Новоград-Волинський (тимчасово його адміністративні установи були розташовані у Житомирі).
Царат проводив тут посилену політику русифікації та уніфікації, намагаючись привести новоприєднані землі до цілковитої відповідності з устроєм великоросійських губерній «в усіх галузях життя». Намісник підпорядковувався мінському, волинському і подільському генерал-губернаторові.
У ході впровадження на українських землях імперських структур влади Волинське намісництво, відповідно до указу імператора Павла I від 12 (23) грудня 1796 року, ліквідовано[3]. Територію Радомисльського повіту включено до Київської губернії, решту повітів — до новоствореної Волинської губернії.
Адміністративний поділ
ред.Генерал-губернатори
ред.Примітки
ред.- ↑ Указ № 17.112 // ПСЗРИ, І, 1830, Т. 23, С. 417—419.
На сторінці 417 23-го тому збірника законів Російської імперії помилково вказана дата 23 квітня, однак на останній сторінці в переліку виявлених помилок сказано «На стран. 417, во 2 столб. строка 36: АпрѢля 23 читай АпрѢля 13», у томі 41 для цього закону також вказано дата 13 квітня. - ↑ Указ № 17.352 // ПСЗРИ, І, 1830. Том 23, С. 727—728.
- ↑ Указ № 17.634 // ПСЗРИ, І, 1830, Т. 24, С. 229—230.
Бібліографія
ред.Джерела
ред.- Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). Собрание Первое. 1649-1825 гг. Санкт-Петербург, 1830.
- Указ № 17.112. Именный, данный Сенату. — О присоединении к России от Польши некоторых Областей, и об учреждении из оных Губерний: Минской, Изъяславской и Бряцлавской. 13 апреля 1793 года. // ПСЗРИ, І, 1830. Том 23, С. 417—419. (рос.)
- Указ № 17.352. Именный, данный Сенату. — О учреждении Волынской и Подольской губерний первой из 13, а последней из 12 уездов. 5 (16) июля 1795 года. // ПСЗРИ, І, 1830. Том 23, С. 727—728. (рос.)
- Указ № 17.634. Именный, данный Сенату. — О новомъ раздѣленіи Государства на Губерніи. 12 декабря (23 декабря) 1796 года. // ПСЗРИ, І, 1830, Том 24, С. 229—230. (рос.)
- Атлас Российской Империи [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.]. Москва: Типография Сытина, 1792.
Література
ред.- Григорьев В. А. Реформа местного управления при Екатерине II. Учреждение о губерниях 7 нояб. 1775 г. — Санкт-Петербург: Рус. скоропеч., 1910. — 396 с. (рос.)
- Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Волинська область [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев'янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пилькевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Клімаш І. С. (гол. редкол.), Алексєєва Н. Л. (заст. гол. редкол.), Вербівська А. І., Гайдай І. С., Гордон Й. Б., Замлинський В. О., Ілляшенко Я. Є. (відп. секр. редкол.), Кашевський П. В., Минаєва Л. М., Михайлюк О. Г., Мишко Д. І., Оксенюк P. Н. (заст. гол. редкол.), Павлій П. Д., Сергєєв М. Ф., Сподаренко І. В., Ткачук Ф. І., Царенко М. О. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 767 с.
- Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Т. 1. Санкт Петербургский государственный университет. Юридический факультет. — Санкт-Петербург, 2001. — 512 с. (рос.)
- Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — 2001. — № 15. — С. 1—32; № 21. — С. 1—32. (рос.)
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Верменич Я. В. Волинське намісництво [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — ISBN 966-00-0734-5.