Вовчі ягоди (рослини)
Вовчі ягоди — збірна, народна назва ряду рослин, плоди більшості яких мають токсичні або подразнювальні властивості:
- Белладона (беладона звичайна) (отруйна)
- Бирючина[1]
- Дереза звичайна (не отруйна)
- Да́фнія [2] (сильно отруйна)
- Вороняче око[3] (отруйна)
- Жимолость справжня, або жимолость звичайна (не слід плутати з харчовою рослиною жимолостю блакитною)[4][5] (отруйна, містить ксилостеїн)
- Крушина ламка[6] (свіжі плоди мають блювотну дію)
- Сніжноягідник (плоди викликають блювоту, запаморочення, слабкість[7]).
Вовчими ягодами називають також і інші кущі і трави з червоними і чорними (і навіть білими) неїстівними або отруйними плодами, наприклад, бузину червону (її плоди є не ягодами, а соковитими кістянками); з трав — воронець та інші[8].
Примітки
ред.- ↑ Бирючина [Архівовано 18 червня 2020 у Wayback Machine.]. // Русская энциклопедия / Под ред. пр.-доц. С. А. Адрианова и др. Т. 1. — СПб.: Деятель, 1911.
- ↑ Собичевский, Василий Тарасович. Волчник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Антонов, Александр Александрович. Вороний глаз // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Жимолость // Евклид — Ибсен. — Москва : Советская энциклопедия, 1972. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 9).
- ↑ Антонов, Александр Александрович. Жимолость // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Бекетов, Андрей Николаевич. Крушина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Коновалова, Шевырева, 2011, с. 99.
- ↑ Шиманюк, 1971.
Література
ред.- Волчьи ягоды // Вешин — Газли. — Москва : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5).
- Коновалова Т. Ю., Шевырева В. А. Ядовитые растения: Атлас-определитель. — М. : ЗАО «Фитон », 2011. — 112 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-93457-372-1. — УДК 635.9