Венерн

Венерн; швед. Vanern
	Венерн
	58°48′ пд. ш. 13°19′ сх. д. / 58.800° пд. ш. 13.317° сх. д.
Розташування
Країна	Швеція
Регіон	Карлстад; Гаммаре; Крістінегамн; Гулльспонг (комуна); Марієстад; Йотене; Лідчепінг (комуна); Венерсборґ; Гресторп; Меллеруд; Омоль (комуна); Сеффле; Грумс
Прибережні країни	Швеція
Геологічні дані
Тип	льодовикове
Розміри
Площа поверхні	5650 км²
Висота	44 м
Глибина середня	27 м
Глибина макс.	106 м
Розмір	140 км x 80 км
Довжина	140 км
Ширина	80 км
Берегова лінія	1940 км
Об'єм	153 км³
Вода
Солоність	мінімальна г/л
Період оновлення	9 рік
Басейн
Вливаються	Клар-Ельвен
Витікають	Гета-Ельв
Площа басейну	46 800 км²
Країни басейну	Швеція
Інше
Міста та поселення	Карлстад, Крістінегамн, Марієстад, Лінчепінг та Венерсборг
Острови	Колландсе, Торсе та Хаммаре
Вебсайт	vanern.se/engelsk/eng_index.asp
Geonames	2665172
	Венерн (Швеція)
	Венерн у Вікісховищі

Венерн (швед. Vänern) — озеро у Швеції, найбільше на Скандинавському півострові та третє за площею в Європі (після Ладозького та Онезького озер). Розташоване на Середньошведській низовині у ландскапах Вестерйотланд, Дальсланд і Вермланд на південному заході країни.

Історія

Геологічно озеро утворилося після останнього льодовикового періоду четвертинного зледеніння близько 10 000 років тому; коли лід розтанув, значна частина Швеції була покрита водою, створюючи протоку між Каттегатом і Ботнічним морем. У зв'язку з тим, що подальший післяльодовиковий відскок перевершив одночасний підйом рівня моря, озеро Венерн стало частиною Анцилового моря, яке займало Балтійський басейн. Венерн був пов'язаний з Анциловим морем протокою біля сучасного міста Дегерфорс (ландскап Нерке). Подальше підняття відрізало озера Венерн и Веттерн від Балтики^[2]. Тому в озері все ще існують види, які зазвичай не зустрічаються в прісноводних озерах, наприклад бокоплав Monoporeia affinis.

Історія, розказана ісландським мифографом XIII століття Сноррі Стурлусоном в його «Молодшій Едді» про походження озера Меларен, ймовірно, спочатку була про озеро Венерн: шведський король Гільфі пообіцяв жінці Гефйоні стільки землі, скільки чотири вола можуть зорати за день і ніч, але вона використовувала волів з землі велетнів, і, крім того, частину землі викинула в море, де ця земля стала островом Зеландія. У «Молодший Едді» говориться, що «затоки озера відповідають мисам у Зеландії»^[3], оскільки це набагато вірніше для озера Венерн, ймовірно, міф спочатку був про Венерн, а не про Меларен^[4].

Битва на кризі озера Венерн була битвою VI століття, яка описана в скандинавських сагах і згадується в давньоанглійському героїчному епосі «Беовульф». У «Беовульфі» стверджується, що озеро Венерн знаходиться поруч з насипом дракона в Ернанессі^[5].

6 травня 2009 року на дні озера було знайдено корабель вікінгів^[6].

Опис

Площа водного дзеркала озера становить 5 650 км². Середня глибина озера становить 27 м, а максимальна — 106 м. З озера витікає річка Гета-Ельв (впадає у протоку Каттегат). Венерн є частиною водного шляху Стокгольм — Гетеборг.

Озеро розташоване на грабені, який утворився під час льодовикового періоду близько 10 тис. років тому. Берегова лінія озера мало порізана. Півострів, що глибоко вдається в озеро, ділить його на дві водойми, західна відома як Дальбос'єн, східна — як Вермландс'єн.

Озеро має кілька архіпелагів і близько 22 000 островів. Найбільші острови: Торсе (62 км²), Колландсе (56,78 км²) та Хаммаре (47 км²). Менші острови: Бромме (13,26 км²), Юре (1,55 км²) та Луре. В озеро впадає понад 30 річок, найбільші з яких Кларельвен (460 км), Бюельвен (190 км) і Тідан (187 км). Вода в озері Венерн найпрісніша з-поміж усіх прісних озер світу й близька до дистильованої води.

Найбільші порти на озері — Карлстад і Крістінегамн на півночі, Марієстад на сході, Лінчепінг на півдні, Венерсборг на південному заході.

Довкілля

Екологічні моніторингові дослідження проводяться щорічно. У доповіді за 2002 рік дані не показали помітного зниження загальної якості води, але незначне зниження видимості через збільшення кількості водоростей. Зростаючий рівень азоту створював проблеми протягом 1970-х і 1990-х років, але зараз він регулюється і знаходиться на стабільному рівні.

Деякі затоки також мають проблеми з евтрофікацією і заросли водоростями та рослинним планктоном.

Рибальство

У Венерні мешкає багато різних видів риб, тому на озері добре розвинене рибальство.Спортивне рибальство в озері є вільним та нерегульованим, як з берега, так і з човна (з деякими обмеженнями, наприклад, максимум три лосося або форелі на людину за добу). Комерційне рибальство вимагає дозволу.

Іхтіофауна

У відкритих водах Венерн найпоширенішою рибою є корюшка європейська, домінуюча в східній частині Дальбос'єна, де в середньому 2600 корюшек на гектар. Другою за чисельністю є ряпушка, також найбільш поширена в Дальбос'єні (200—300 риб на гектар). Популяції можуть сильно відрізнятися в залежності від пори року, температури, рівня води та її якості.

В озері поширені два підвиди лосося атлантичного. Вони вже близько 9500 років живуть у водах озера Венерн і нерестяться в сусідніх річках і озерах. Перший підвид, гульспонзькій лосось, названий на честь східної притоки Гульспонгсельвен. Другим є кларельвенський лосось, який переважно нереститься в річці Кларельвен. Ці підвиди тісно пов'язані з атлантичним лососем Балтійського моря і відрізняються тим, що ніколи не виходять в океан. Відомо, що цей великий озерний лосось важить близько 18 кг. Найбільший в світі озерний лосось вагою понад 20 кг виловлений в озері Венерн. У притоках є й інші види лососевих. Найважливішими великими рибами в озері є також пструг струмковий і судак звичайний.

В озері Венерн поширені такі види сига:

Coregonus pallasii (також поширений в Неві, Фінській затоці, Балтійському морі),
Coregonus megalops,
Coregonus maxillaris (поширений переважно у Швеції),
Coregonus nilssoni,
Coregonus widegreni (Валаамський сиг),
Coregonus maxillaris.

Галерея

Вид на Марієстад з озера Венерн
Озеро Венерн біля Карлстаду
Острови Юре
Острів Торсе
Маяк у Лінчепінгу
Довгий вузький півострів в озері Венерн

Примітки

↑ http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-16
↑ Björck, Svante (1995). A review of the history of the Baltic Sea, 13.0-8.0 ka BP. Quaternary International. 17: 19—40. doi:10.1016/1040-6182(94)00057-C.
↑ Anthony Faulkes (ed. and trans), Snorri Sturluson: Edda (London: Everyman, 1987), p. 7.
↑ Heimir Pálsson, 'Tertium vero datur: A study of the text of DG 11 4to', p. 44 http://urn.kb.se/resolve?urn=urn:nbn:se:uu:diva-126249 [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.].
↑ Howell D. Chickering, Jr. (ed. and trans), Beowulf (New York: Anchor Books, 2006), lines 3030-3032.
↑ 'Viking ship' discovered in Sweden's largest lake. www.thelocal.se (брит.). 8 травня 2009. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.