Автономна нервова система

Автономна нервова система
Автономна нервова система
	Інервація автономної нервової системи.
Деталі
Ідентифікатори
Латина	Autonomici systematis nervosi
MeSH	D001341
TA98	A14.3.00.001
TA2	6600
FMA	9905
	Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Автоно́мна нерво́ва систе́ма (АНС; вегетативна н.с. (інколи вісцеральна)) — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладеньких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз.^[1] Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму і пристосування до умов навколишнього середовища, що постійно змінюється (гомеокінезу). Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.

Види

Звичайно автономна нервова система поділяється на відділи:

- симпатичну НС

- парасимпатичну НС

Також вважається частиною АНС метасимпатична нервова система.

Раніше відділяли ентеричну НС, до якої відносили рефлекторні дуги, які замикаються в підслизовому і між м'язовому сплетіннях кишки. Зараз ввели ширше поняття — метасимпатичної нервової системи, яке охоплює автономну НС вісцеральних органів, у тому числі та травного тракту.

Симпатична система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій.

Парасимпатична система домінує у стані спокою, сприяє відновленню запасів енергії під час відпочинку, викликає заспокійливу і розслаблювальну дію, відновлює гомеостаз.

Симпатичні нерви іннервують фактично всі органи й тканини організму;

Парасимпатичні нерви НЕ іннервують скелетні м'язи, ЦНС, більшу частину кровоносних судин і матку.

Симпатична система відрізняється високою чутливістю до адреналіну, а парасимпатична система виявляє високу чутливість до холіноподібних речовин.

Походження

Більшість клітин автономної нервової системи в ембріогенезі походять від клітин нервового гребеня^[2].

Функції

Іннервує внутрішні органи, шкіру, гладкі м’язи, залози внутрішньої секреції та серце, кровопостачання і трофіку всіх органів, а також підтримує сталість внутрішнього середовища організму та пристосування до зовнішніх чинників.

Автономна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих волокон, які є спільними для автономної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій автономної нервової системи, як і соматичної, відбувається за допомогою кори півкуль великого мозку.

Соматична та автономна нервові системи відрізняються не лише за функцією, а й за будовою, а саме: соматичні рухові волокна виходять зі спинного мозку сегментарно, а автономні волокна виходять лише з певних центрів: мезенцефалічного, бульбарного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об’єднані в краніальний відділ; тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від CVIII до LII-III), сакрального (бічні роги протягом сегментів SII-IV).

Тораколюмбальний відділ належить до симпатичного відділу, а краніальний і сакральний – до парасимпатичного.

Соматичні нервові волокна мають добре помітну м’якотну оболонку, а в автономних вона відсутня.

Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м’язів. Нервові відростки автономних нейронів перериваються в автономних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.

Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а автономної – з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.

Див. також

Примітки

↑ Schmidt, A; Thews, G (1989). Autonomic Nervous System. У Janig, W (ред.). Human Physiology (вид. 2). New York, NY: Springer-Verlag. с. 333—370.
↑ Lefcort F. (2020). Development of the Autonomic Nervous System: Clinical Implications. Seminars in neurology, 40(5), 473–484. https://doi.org/10.1055/s-0040-1713926

Література

Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с. ^{[сторінка?]}
ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія

Посилання

Вегетативна нервова система [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] ЕСУ, 2005
Автономна частина периферійної нервової системи (укр.) . Архів оригіналу за 23 червня 2013.

Це незавершена стаття з анатомії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Schmidt, A; Thews, G (1989). Autonomic Nervous System. У Janig, W (ред.). Human Physiology (вид. 2). New York, NY: Springer-Verlag. с. 333—370.

[2] Lefcort F. (2020). Development of the Autonomic Nervous System: Clinical Implications. Seminars in neurology, 40(5), 473–484. https://doi.org/10.1055/s-0040-1713926

[1]

[2]