Білл Лішман
Білл Лішман (12 лютого 1939 — 30 грудня 2017[4]) — канадський винахідник, художник і ентузіаст моторного дельтапланеризму. Світову популярність здобув після того, як у 1993 році за допомогою моторного дельтаплана провів ключ канадських казарок з Онтаріо до Північної Вірджинії.
| Білл Лішман | |
|---|---|
| Народився | 12 лютого 1939[2] |
| Помер | 30 грудня 2017[1][2] (78 років) ·лейкоз |
| Країна | .svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | орнітолог, сценарист, льотчик, скульптор, захисник довкілля, винахідник |
| Галузь | скульптура[3], охорона природи[3], міграція тварин[3], discoveries and inventionsd[3] і ultralight aviationd[3] |
| Знання мов | англійська[3] |
| IMDb | ID 0514043 |
| Сайт | williamlishman.com |
Дельтапланеризм
ред.У 1970-х роках Лішман переселився на ферму площею 100 акрів поблизу Порт-Перрі, Онтаріо. Скориставшись близькістю до високого пагорба Пурпл-Гілл, Лішман почав конструювати та випробовувати літальні пристрої. Спочатку це було довге крило, за допомогою якого Лішман злітав, збігаючи з пагорба. У 1978 році, додавши до свого дельтаплана двигун для ґокарта, він став піонером моторного дельтапланеризму в Канаді[5].
Мистецтво
ред.Засобом існування Лішмана було мистецтво. Переважно він створював великі сталеві скульптури людей, тварин і неживих об'єктів. Він також проєктував інтер'єри та меблі. У 1971 році він створив достовірну репліку посадкового модуля, на якому екіпаж Аполлона-11 сів на Місяць. У 1983 р. копію придбали організатори космічної виставки в Японії, а потім подарували музею в Оклахомі[5]. Ще одним незвичайним арт-проєктом стало будівництво копії Стоунгенджа зі старих автомобілів[6]. Один із найвідоміших проєктів Лішмана — великий (250 м²) підземний будинок, споруджений на початку 1990-х років, де він жив зі своєю дружиною.
Птахи
ред.У 1980-х роках Білл Лішман зацікавився можливістю використання моторного дельтаплана для збереження зникаючих видів водоплавних птахів. Він експериментально довів, що можна навчити птахів мігрувати, керуючи зграєю за допомогою моторного дельтаплана. У 1993 році, після багатьох років підготовки та боротьби з бюрократією, Лішману вдалося провести ключ канадських казарок з Онтаріо до Північної Вірджинії в Сполучених Штатах. З шістнадцяти птахів у зграї чотирнадцять повернулися до Онтаріо самостійно в 1994 році, що засвідчило успіх усієї операції, яка називається операцією «Міграція». У наступні роки Лішман продовжив свої зусилля і, використовуючи свій досвід роботи з казарками, зробив спробу очолити в міграційних перельотах зникаючі види, насамперед журавля американського. У 1996 році на основі оповідання Лішмана та його книги 1995 року «Father Goose» («Батько гусак») був знятий фільм під назвою «Шлях додому» (англ. Fly away home)[7].
Виноски
ред.- ↑ а б Scugog artist, inventor, pioneer Bill Lishman passes away
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Scugog artist, inventor, pioneer Bill Lishman passes away (англ.). Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ а б William Lishman | Artist | Thinker | Father Goose (англ.), архів оригіналу за 26 листопада 2017, процитовано 22 лютого 2022
- ↑ FATHER GOOSE: The WILD life of Bill Lishman (англ.). Архів оригіналу за 22 серпня 2006. Процитовано 22 лютого 2022. [Архівовано 2006-08-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Fly away home на сайті IMDB. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
Зовнішні посилання
ред.- Архівний вебсайт Білла Лішмана )
- Операція «Міграція» (програма закінчилася в 2015 році) (англ.)