Бучацький район

Бучацький район
	адміністративно-територіальна одиниця
Герб
	Колишній район на карті Тернопільська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Тернопільська область
Код КОАТУУ:	6121200000
Утворений:	1940
Ліквідований:	19 липня 2020
Населення:	▼ 62 710 (01.01.2019)
Площа:	802 км²
Густота:	78.192019950125 осіб/км²
Тел. код:	380-3544
Поштові індекси:	48400—48480
Населені пункти та ради
Районний центр:	Бучач
Міські ради:	1
Сільські ради:	37
Міста:	1
Смт:	1
Селища:	1
Села:	57
	Мапа району
Районна влада
Вебсторінка:	Бучацька РДА; Бучацька райрада
Адреса:	48400, Тернопільська область, м. Бучач, майдан Волі, 1
Мапа
	Бучацький район у Вікісховищі

Бу́чацький райо́н, або Бу́чаччина — колишній адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області, Україна.
Районний центр: Бучач. Площа 802 км². Населення 62 тис. осіб (2020 р.). Залізничні станції: Бучач, Пишківці.

Ліквідований 17 липня 2020 року^[1].

Географія

Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована глибокими долинами річок.

Корисні копалини

Вапняки (понад 100 родовищ), пісковики, травертин.

На думку В. Добрянського, значні запаси матеріалів (пісковиків, піску) сприяли виникненню мурованого будівництва на території сучасного району ще в давньоруські часи.^[2]

Річки, ставки

Найбільші річки — Дністер, його притоки Стрипа, Бариш^[3] і Вільховець^[4]. Створено 28 ставків.

Ґрунти

Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 12,95 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин.

Історія

Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту — пізньої старокам'яної доби. На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзової доби. На території району було давнє слов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави та Королівства Русі. Наприкінці цього століття внаслідок тривалої боротьби між Польським Королівством і Великим князівством Литовським Галичину, у тому числі Бучаччину, анексувало Польське королівство, яке з Великим князівством Литовським 1569 р. утворило нову федеративну державу — Республіку Обох Націй (Річ Посполиту).

1434 року Східна Галичина, Західне Поділля втратили свої права автономій у складі Королівства Польського та остаточно були приєднані до складу польської держави. Зокрема, на цих землях утворили кілька нових адміністративних одиниць — воєводств, а саме Руське (центр — Львів) і Подільське (центр — Кам'янець на Поділлі).

Після Люблінської унії 1 липня 1569 р. територія району увійшла до складу Галицького повіту Руського воєводства.^[5]

Під час Хмельниччини загін під командуванням І. Кияшка громив коронні підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельського повіту Руського воєводства)^[6].

У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, від 1867 р. — Австро-Угорщина). У 1810—1815 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станиславівського округу (циркулу).

У листопаді 1918 р. — липні 1919 р. територія сучасного району входила до складу Бучацького повіту — адміністративної одиниці ЗУНР. Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі. Вересень 1939 р. — серпень 1991 р. — у складі УРСР. 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.

На території теперішнього району проживали представники великих польської, єврейської громад, меншої вірменської (зокрема, в Язловці, Бучачі^[7]).

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бучацького району було створено 71 виборчу дільницю. Явка на виборах складала — 80,44 % (проголосували 38 167 із 47 445 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 63,58 % (24 268 виборців); Юлія Тимошенко — 15,17 % (5 791 виборців), Олег Ляшко — 9,41 % (3 590 виборців), Анатолій Гриценко — 6,63 % (2 530 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,70 %.^[8]

Населені пункти

У районі — м. Бучач, смт Золотий Потік та 59 сіл, з яких Бариш, Порохова, Старі Петликівці, Язловець раніше мали Магдебурзьке право.

Населення

Динаміка чисельності населення міських та сільських рад Бучацького району за 1989—2001 рр., %

Чисельність населення району:^[9]

1970 — 69 110
1979 — 68 816
1989 — 66 355
2001 — 64 974
2014 — 64 000

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[10]

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

30 625

7245

4894

9233

5795

3370

88

Жінки

34 451

7014

4562

8606

7213

6628

428

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
88	85	428
183	80-84	624
498	75-79	1479
1220	70-74	2183
1469	65-69	2342
1493	60-64	2122
1075	55-59	1474
1548	50-54	1858
1679	45-49	1759
2367	40-44	2252
2184	35-39	2042
2317	30-34	2079
2365	25-29	2233
2332	20-24	2265
2562	15-20	2297
2663	10-14	2656
2529	5-9	2383
2053	0-4	1975

Рідна мова населення:

українська — 99,6 %
російська — 0,3 %

За релігійним складом більшість населення — греко-католики та православні. У деяких селах, особливо на південному заході району (Космирин, Сновидів, Стінка та ін.) проживають громади амішів (кашкетників).^[11]^[12]

Економіка

У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ «Астрон», ливарно-механічний «Квант», цукровий, хлібзавод, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика «Берізка»; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерські господарства (на 01 січня 2003).

Освіта

Діють 59 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький агроколедж, Бучацький інститут менеджменту і аудиту, відділення 7-и банків, 53 дитсадки, 2 Будинки школяра, станція юних техніків, 54 бібліотеки, 57 клубних установ. У с. Скоморохи — державна туристична база «Лісова»,

Здоров'я, спорт

У Бучачі — стадіон «Колос», на якому виступає однойменний футбольний клуб — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969—1971 роки), 8-разовий чемпіон Тернопільської області (1966—1973 роки), 4-разовий володар Кубка Тернопільської області. Має свою спортивну школу.

Релігія

У районі зареєстровано 106 релігійних громад.

Природоохоронні території

Докладніше: Природно-заповідний фонд Бучацького району

Станом на 1 січня 2017 року на території Бучацького району є 42 території та об'єкт природно-заповідного фонду загальною площею 12720,87 га:

1 національний природний парк загальною площею 3770,01 га,
1 регіональний ландшафтний парк місцевого значення загальною площею 4384,99 га,
4 заказники місцевого значення загальною площею 1104,0 га,
35 пам'яток природи місцевого значення загальною площею 84,34 га:
- 2 комплексні пам'ятки природи загальною площею 0,35 га,
- 7 геологічних пам'яток природи загальною площею 6,10 га,
- 6 гідрологічних пам'яток природи загальною площею 18,54 га,
- 19 ботанічних пам'яток природи загальною площею 52,35 га,
- 1 зоологічна пам'ятка природи загальною площею 7,00 га,
1 парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею 7,52 га.

Входить до складу територій ПЗФ інших категорій 12 об'єктів ПЗФ загальною площею 3359,62 га.

Фактично в Бучацькому районі 42 території та об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 9361,25, що становить 11,67 % території району.

Архітектурні пам'ятки

Замок у Золотому Потоці

замок (кін. XIV—XVI ст.), оборонна церква в урочищі Монастирок (XVI ст.), Церква Святого Миколая (XVII ст.), ратуша (1751 р.), монастир оо. василіян та церква Воздвиження Чесного Хреста, Церква Святої Покрови й інші — у Бучачі та його околицях
костел (XVI ст.), замок (1600 p.) — у с. Підзамочок
палац Миколи Василя Потоцького (XVIII ст., потребує реставрації), замок і в'їзна вежа (XVII ст.), костел (1634 р.), садиба Скварчинських-Ґнєвошів (1848 р.), церква Пресвятої Трійці та дзвіниця (1897 р.), каплиця (XIX ст.) — у смт Золотий Потік
парк, Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1590 р.), церква святого Миколая (1551 р., УГКЦ, раніше вірменська), палац Понятовських, гробниця c. Марцеліни Даровської (XVI—XVIII ст.) — у с. Язловець
дзвіниця (XVIII ст.) — у с. Білявинці та ін.

Дерев'яні церкви


Село	Назва церкви	Рік побудови
Верб'ятин	Чудо Михаїла	1889
Губин	Усікновення голови Іоанна Предтечі	1849
Космирин	св. Архистратига Михаїла	1886
Помірці	Пресвятої Трійці	1898
Сокілець	Покрови Божої Матері	1635: збудували монахи
Трибухівці	Благовіщення Пресвятої Богородиці	XVI-XVII ст.
Цвітова	Введення в Храм Пресвятої Богородиці	1888

Археологічні пам'ятки

Стоянка в с. Миколаївка (30-12 тис. р. до н. е.)
Могильник у с. Жнибороди (XII—XIII ст.)
Городище в с. Стінка (IX—XIII ст.)
Ранньохристиянські печерні храми біля сіл Стінка і Рукомиш.

Музеї

Районний історико-краєзнавчий музей
музей-меморіал імені Василя Стуса
музей В'ячеслава Чорновола
музей історії агроколеджу
музей історії СПТУ-26
туристично-краєзнавчі у школах с. Сновидів і смт Золотий Потік,
меморіальні кімнати Соломії Крушельницької в с. Білявинці та Мар'яна Крушельницького в с. Пилява.

Відомі люди

Див. також: Категорія:Персоналії:Бучацький район

Народилися

о. Амвросій Крушельницький — греко-католицький священик, громадський діяч, батько Соломії Крушельницької^[13]
поет, четар УСС Іван Балюк^[14]
педагог, громадський діяч у США Петро Бард —^[15]
письменник і журналіст Іван Боднарук
актор і письменник Володимир Бучацький
співачка Соломія Крушельницька
актор і режисер Мар'ян Крушельницький
скульптор Роман Вільгушинський^[16]
диригент, педагог Богдан Іваноньків — заслужений артист України

Перебували

Кархут Василь Володимирович — український лікар-алопат, лікар-фітотерапевт, письменник.^[17]

Проживали

Очільники району

Голови Бучацької райдержадміністрації:

Ілля Козира
Тарас Пастух
Василь Савка
з квітня 2014 р. — Вонсяк Василь^[18]^[19]
Фреяк Віталій
Бебих Віталій

Примітки

↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Добрянський В. [1] [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — 2014. — № 4. — С. 38.
↑ Свинко Й. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 85. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Свинко Й. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 281. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Довідка про адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Державний архів Тернопільської області. Путівник. — С. 345.
↑ Найчук І. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.]
↑ Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8.
↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2016.
↑ Динаміка населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 13 січня 2015.
↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 28 червня 2021. [Архівовано 2021-06-28 у Wayback Machine.]
↑ Протестанти чи язичники: як на Тернопільщині живуть люди, які відмовилися бути «заручниками цивілізації». Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 13 січня 2015.
↑ Село відлюдників^{[недоступне посилання з червня 2019]}
↑ Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6
↑ Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 72
↑ Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 85
↑ Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 280
↑ Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 24 червня 2014.
↑ Розпорядження Президента України № 477/2014-рп. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
↑ Під приймальнею Хоптяна постійно сидить свободівець Вонсяк Василь, якого звільнили з посади через корупцію в Бучачі. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 15 листопада 2014.

Література

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Ігор Дуда. Бучач. Путівник. — Львів, 1985.
Ігор Дуда, Степан Ляхович. Бучацький район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 209—211. — ISBN 966-528-197-6.
М. Кобельський. Бучацький район // ЕСУ. — Т. 3. — С. 673—674.
Ігор Леськів. Історико-архітектурна спадщина Бучацького повіту ХІІІ-XIX століття.
Нестор Мизак. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА // За тебе, свята Україно. — 400 с.
Ореста Синенька. Герої не вмирають… Сторінки історії Бучацького районного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.
Ярослав Стоцький. Монастир Отців Василіян Чесного хреста Господнього в Бучачі 1712—1996. — Львів: Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0.
Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 433. (пол.) — S. 433—437. (пол.)
Jerzy Sperka. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 278—301. (пол.)

Бучацький район у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах^?
	Бучацький район у Вікісховищі^?

Посилання

Підгаєцький район	Теребовлянський район
Монастириський район		Чортківський район
Івано-Франківська область (Тлумацький район)	Івано-Франківська область (Городенківський район)	Заліщицький район

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[2] Добрянський В. [1] [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — 2014. — № 4. — С. 38.

[3] Свинко Й. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 85. — ISBN 966-528-197-6.

[4] Свинко Й. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 281. — ISBN 966-528-197-6.

[5] Довідка про адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Державний архів Тернопільської області. Путівник. — С. 345.

[6] Найчук І. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.]

[7] Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8.

[8] ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2016.

[9] Динаміка населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 13 січня 2015.

[ukrcensus-10] Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 28 червня 2021. [Архівовано 2021-06-28 у Wayback Machine.]

[11] Протестанти чи язичники: як на Тернопільщині живуть люди, які відмовилися бути «заручниками цивілізації». Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 13 січня 2015.

[12] Село відлюдників^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[13] Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6

[14] Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 72

[15] Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 85

[16] Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 280

[17] Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 24 червня 2014.

[18] Розпорядження Президента України № 477/2014-рп. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.

[19] Під приймальнею Хоптяна постійно сидить свободівець Вонсяк Василь, якого звільнили з посади через корупцію в Бучачі. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 15 листопада 2014.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]