Будівля парламенту Японії
Буди́нок Парла́менту Япо́нії (яп. 国会議事堂, こっかいぎじどう, коккай ґідзі-до, «Будинок Державної Ради») — споруда в Японії, місце проведення засідань Парламенту Японії. Розташована в урядовому кварталі Наґата району Тійода метрополії Токіо. Збудована 1936 року з залізобетону.
| Будинок Парламенту Японії | |
|---|---|
 | |
| 35°40′33″ пн. ш. 139°44′42″ сх. д. / 35.675889° пн. ш. 139.744972° сх. д. | |
| Країна |  Японія |
| Розташування | Токіо |
| Колишні назви | Будинок Імперського Парламенту Японії[1] |
| Архітектор | Ватанабе Фукудзо Яхасі Кеніті |
| Дата початку спорудження | 30 січня 1920 |
| Дата закінчення спорудження | 7 листопада 1936 |
| Матеріал | Q11632482? і steel reinforced concreted |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Ділянка | 103 001 м²[2] |
| Висота | 65,45 м |
| Площа приміщень | 53 466 м²[2] |
| Власник | Японія |
| Тип | залізобетонна будівля |
| Поверхи | 3 наземні поверхи 1 підземний поверх 9 поверхів центральної башти |
| Висота | крила — 20,91 м[2] центральна башта — 65,45 м[2] |
| Адреса | 〒100-0014 Токіо, Тійода, Наґата 1—7—1 |
  Будинок Парламенту Японії Будинок Парламенту Японії (Японія)  | |
| shugiin.go.jp/internet/itdb_english.nsf/html/statics/guide/tours.htm | |
 Будинок Парламенту Японії у Вікісховищі | |
Історія
ред.Тимчасові будинки
ред.Планування будівництва Будинку Парламенту Японії почалося після проголошення рескрипту Імператора Мейдзі 1881 року про відкриття Парламенту[3].
1890 року, для проведення першої сесії Імперського Парламенту, з дерева спорудили перший Тимчасовий Будинок Парламенту в кварталі Касуміґасекі району Тійода. Будівля повністю згоріла під час великої пожежі в січні 1891 року, тому на час реставраційних робіт Палата перів японського Парламенту декілька місяців розміщувалася в Домі Товариства титулованої шляхти в кварталі Ямасіта, а Палата представників — в корпусі Імперського інженерного університету в місцевості Тораномон[3].
1894 року, під час японсько-китайської війни, коли фактична столиця Японії була ненадовго перенесена до Хіросіми, Парламент засідав у Тимчасовому Будинку на території Хіросімського замку[3].
1891 року, на місці першого Тимчасового Будинку Парламенту в кварталі Касуміґасекі, було збудовано другий. Він згорів 1925 року, але був відреставрований за 3 місяці. До 1936 року цей Будинок виконував роль головної Зали засідань японських парламентарів[3].
|
|
|
|
Проект Ватанабе
(1919) |
Церемонія відкриття
(1936) |
Постійний будинок
ред.1886 року, для будівництва постійного Будинку Парламенту, було створено тимчасовий Відділ будівництва[4] при Кабінеті Міністрів Японії. 1887 року рада Кабміну виділила земельну ділянку для парламентського будинку в кварталі Наґата, проте відклала на майбутнє питання проектування і фінансування будівництва. 1899 року Інспекційний комітет з будівництва Парламенту[5]здійснив перевірку ділянки, провів аналіз ґрунтів та будівельних матеріалів. Однак роботи затягнулися через жваві дебати японської громадськості всіх рівнів щодо архітектурного стилю майбутньої споруди та способів її будівництва[3].
1917 року уряд створив новий Інспекційний комітет з будівництва Парламенту при Міністерстві фінансів Японії й наступного року виділив кошти на проектування. Після тривалих обговорень було вирішено провести загальнонаціональний конкурс на найкращий проект Будинку. Архітектором мусив бути лише японець, а всі будівельні матеріали повинні були бути лише японськими. 1919 року, в результаті двохетапного конкурсу, перемогла робота Ватанабе Фукудзо. Проте її використали лише як орієнтир, а будівництво розпочали за проектом архітектора Яхасі Кеніті, урядовця Міністерства фінансів[3].
Роботи над Будинком Парламенту стартували 1920 року і тривали 17 років. В них було зайнято близько 2,54 мільйонів працівників[2]. Витрати на будівництво склали 257 мільйонів єн[2]. 7 листопада 1936 року будівля була завершена і відкрита урочисто в присутності перших осіб держави[3].
Опис
ред.
Будинок Парламенту Японії — прямокутна в плані залізобетонна триповерхова будівля, облицьована ззовні гранітом. Вона виконана у так званому «новому стилі»[6]. Крайні башти Будинку мають чотири поверхи, а центральна башта — дев'ять. Загальна площа будівлі становить 53 466 м². В лівій частині Будинку засідає Палата представників, а в правій частині — Палата радників. Кожна з частин будівлі має окремий вхід. Центральний вхід розташований під центральною баштою. Він використовується лише в особливих випадках — під час відкриття нових сесій Парламенту, прийняття нових депутатів обох Палат після загальнонаціональних виборів або прийому іноземних гостей високого рангу. Будинок має 390 великих і близько 60 малих кімнат. Загальна довжина коридорів становить 4,64 км. Усі деталі інтер'єру та екстер'єру будівлі виготовлені японськими майстрами з японських будівельних матеріалів[3].
Зали засідань обох Палат знаходяться на другому поверсі Будинку — в правій і лівій частинах. Площа кожної зали становить 743 м². Сидіння депутатів розташовані півколом довкола катедри для виступів. Усі місця іменні, закріплені за конкретними парламентарями. За катедрою розміщується сидіння голови Парламенту, а ліворуч від нього — сидіння генерального секретаря. Перед місцем голови, по обидва боки від нього, розташовані сидіння міністрів Кабінету Міністрів, за якими знаходяться місця для їхніх помічників та службовців. В центральній фасадовій частині зали Палати радників розміщено крісло для Його Величності Імператора, яке використовується під час відкриття сесій Палати. Місця слухачів та преси розташовані на третьому поверсі[3].
Обидві Палати також мають кімнати для своїх комітетів: Палата представників — 16, а Палата радників — 18. Проте половина комітетів засідає у окремому корпусі, збудованому поруч із Будинком Парламенту[3].
У західній частині третього поверху центральної башти, до якої з центрального входу ведуть парадні сходи, розташована кімната для відпочинку Імператора. Нижче неї, на другому поверсі, знаходяться кімната міністрів, в якій відбуваються наради Кабінети міністрів під час відкриття парламентських сесій[3].
На захід від Будинку Парламенту розташовано три Депутатські будинки, де кожен депутат має власний окремий робочий кабінет. На сході, перед фасадом Будинку, споруджено Парламентський сад. В північній частині розташовані Національна парламентська бібліотека Японії та Зала конституційної політики, в якій зберігаються матеріали, присвячені історії розвитку японського парламентаризму[3].
Примітки
ред.- ↑ яп. 帝国議会議事堂, てこくぎかいぎじど, тейкоку ґікай ґідзі-до, «Будинок Імперської Ради».
- ↑ а б в г д е Короткі відомості про Будинок Парламенту Японії // Офіційна сторінка Парламенту Японії
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Будинок Парламенту Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- ↑ яп. 臨時建築局, りんじけんちくきょく, ріндзі кенткіку-кьоку.
- ↑ яп. 議院建築調査会, ぎいんけんちくちょうさかい, ґіїн кентіку тьоса-кай.
- ↑ яп. 近世式, きんせいしき, кінсей-сікі.
Джерела та література
ред.Будівля парламенту Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
ред.
- Короткі відомості про Будинок Парламенту Японії // Офіційна сторінка Парламенту Японії [Архівовано 25 серпня 2012 у WebCite] (яп.)
- Карта Будинку Парламенту Японії (1/25000) // Інститут географії Японії[недоступне посилання] (яп.)