Бейт-мідраш

Бейт-мідраш (івр. בית מדרש; «дім учення», «дім навчання», «зала для навчання»^[1], також бейс-мейдраш, бейт мідраш, бет мідраш, мн. батей мідраш) — приміщення, присвячене вивченню Тори, а також Мішни, Талмуду^[2]. Бейт-мідраш є відмінною структурою від синагоги (івр. בית כנסת, «бейт кнесет»), хоча вони часто використовують те саме приміщення. На їдиші «бейт-мідраш» може називатися «Zal» («велика кімната»). «Бейт-мідраш» може використовуватися також на позначення «єшива ґедола», освітньої інституції ортодоксального юдаїзму для хлопців старшого підліткового та раннього юнацького віку^[3].

Типовий бейт-мідраш (єшива Нер Їсроель, Балтімор, США)

Арабський термін «медресе» походить від того ж семітського кореня і його можна використати для будь-якого типу навчального закладу. Корінь «ДРШ» (івр. דרש) означає «шукати [знання]»^[4], а потім виводиться значення «викладати, тлумачити».

Історія

У ранній рабинській літературі, включаючи Мішну, бейт-мідраш згадується як установа, відмінна від бейт-діну (рабинський суд) та Синедріону. Малося на увазі саме місце вивчення та тлумачення Тори, а також розробки «галаха» (практики застосування єврейського закону).

Походження концепції «бейт-мідраш» можна простежити до раннього раввинського періоду, після облоги Єрусалиму (70 р. н. е.), під час якого відбулося руйнування Другого Храму. Найдавнішу відому рабинську школу заснував рабин Йоханан бен Заккай у Явне. Незабаром виникли інші офіційні школи під керівництвом інших рабинів. У пізньому періоді Другого Храму існували дві школи рабинів, дім Гілеля та дім Шаммая.

Основна відмінність між «бейт-мідраш» і «бейт-кнесет» (синагога) у тому, що у бейт-кнесет можна тільки молитися, і навіть вивчення Тори порушило б його святість, тоді як у бейт-мідраш і вивчення Тори, і молитви допускаються. З цієї причини синагоги можуть визначати своє приміщення як «бейт-мідраш», щоб можна було і молитися, і вивчати Тору.

Структура

Зазвичай у приміщенні є лавки або стільці для сидіння, а також столи, на які ставлять книги. У литовських єшивах бейт-мідраш матиме «штендери» (стоячі столи, що нагадують кафедри; слово на їдиш походить від нім. Ständer).

Типовий бейт-мідраш містить кілька сотень книг, включаючи принаймні кілька примірників цілогоТалмуду, Тори, сіддурім (молитовників), Шульхан Арух, Мішне Тора, Арба'а Турім та інших часто використовуваних робіт.

Після періоду античності батей-мідраш зазвичай є основними навчальними залами єшив або незалежних колелей («койлель» на їдиші), обидвох закладів із вивчення Тори. Іноді «єшивот» (школи для дітей) називаються «батей-мідраш». Бейт-мідраш може бути розміщений у синагозі чи у прибудові.

Див. також

Мехіна
Мідраша (жіночий заклад для вивчення Тори)
Мідраш (караїмська школа)

Виноски

↑ Havruta: Learning in Pairs. myjewishlearning.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
↑ Єврейські адреси України. Путівник / Упор. Маргарита Єгорченко, за участі Ірини Берлянд та Ігоря Винокурова. 2020. с. 634. ISBN 978-966-378-819-7.
↑ Berezovsky, HaRav Sholom Noach (2001). Nesivos Sholom. с. 211. ISBN 1-58330-495-9. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
↑ Lev. 10:16. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 2 червня 2022.

Посилання

Віртуальний Бейт Мідраш [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.] на Yeshiva.co [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.]

[1] Havruta: Learning in Pairs. myjewishlearning.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.

[2] Єврейські адреси України. Путівник / Упор. Маргарита Єгорченко, за участі Ірини Берлянд та Ігоря Винокурова. 2020. с. 634. ISBN 978-966-378-819-7.

[3] Berezovsky, HaRav Sholom Noach (2001). Nesivos Sholom. с. 211. ISBN 1-58330-495-9. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[4] Lev. 10:16. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 2 червня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]