Антін Кравс
Анті́н Кравс (Антон Краус) (нім. Anton Kraus, 23 листопада 1871, с. Берегомет, нині смт, Вижницький район — 13 листопада 1945, Відень) — український воєначальник, генерал-чотар. У 1919 році — командир армійської групи (Кравса), потім 3-го корпусу.
| Антін Кравс | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-чотар | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||
| Народження | 23 листопада 1871 с. Берегомет, нині смт, Вижницький район | |||||||||||
| Смерть | 13 листопада 1945 (73 роки) Відень, Австрія | |||||||||||
| Громадянство | ЗУНР | |||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||
| Приналежність | ЗУНР | |||||||||||
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УГА | |||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Польсько-українська війна Радянсько-українська війна | |||||||||||
| Командування | ||||||||||||
| командир бойової групи «Хирів», 8-ї Самбірської бригади Третього корпусу УГА | ||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||
| ||||||||||||
Життєпис
ред.Народився 23 листопада 1871 року в селі Берегомет (нині смт, Вижницький район, Чернівецької області, Україна, тоді Вижницький повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина) у сім'ї німецького колоніста. Мати — українка.
Закінчив Віденську кадетську школу (1891) та Віденську вищу офіцерську школу. Служив обер-лейтенантом у м. Заліщики в Галичині (Тернопільська область).
У роки Першої світової війни — командант (командир) куреня (батальйону) 58-го Станиславівського[1] та 55-го Бережанського полку на російському та італійському фронтах. Підполковник австрійської армії.
Від грудня 1918 року в Галицькій армії, активний командир бойової групи «Хирів» 8-ї Самбірської бригади 3-го корпусу УГА на польському фронті. Весною 1919 р., безпосередньо перед уведенням Диктатури ЗУНР (у зв'язку з польським наступом ген. Галлера), військовими колами Галицької армії висувалась пропозиція призначити саме Кравса Диктатором як успішного генерала, оскільки Петрушевич не мав військової освіти. В серпні 1919 року — командир (осередньої ІІІ-ї) армійської групи у Київській наступальній операції обох (ГА та Дієвої армії) українських армій, з якою зайняв Київ 30 серпня та утримував його до 31 серпня 1919 (змушений був залишити столицю через натиск денікінців та непорозуміння в наказах з Головним отаманом військ УНР Петлюрою).
Восени 1919 року — командир 3-го корпусу на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал-чотар.
1920 року — командир бригади ЧУГА, приєднався до Армії УНР, командир групи, яка в серпні 1920 року самовільно залишила армію і перейшла (через Покуття і Карпати) до Чехословаччини, перебував у таборах інтернованих частин УГА в Ліберці.
Від 1924 року у Відні, діяч ветеранських товариств УГА, автор спогадів «За українську справу». 1941 року — член Української Генеральної Ради Комбатантів.
Помер 13 листопада 1945 року у Відні.
Похований у Відні на кладовищі Кальксбург[de] (розташування могили: Gruppe 9 Nummer 19).
Не плутати з Альфред Кравсс (Alfred Krauss, 1862-1938, А.-У. генерал часів ПСВ)
Вшанування пам'яті
ред.У Кінематографі
ред.Генерал Кравс зображений у фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри». Проте, на думку київського історика Андрія Руккаса, його постать зображена некоректно. Прізвище перекручене на Кревс. У фільмі подаються як неправдиві відомості стосовно військової частини, з якою Кравс ніби то мав справу в Карпатах, так і абсурд стосовно незрозумілих роз'їздів на самоті та зустрічей з Петлюрою.[2]
Нагороди
ред.- Ювілейна пам'ятна медаль 1898
- Ювілейний хрест
- Пам'ятний хрест 1912/13
- Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) — нагороджений тричі (бронзова, бронзова з мечами, срібна з мечами).
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами — нагороджений двічі.
- Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
- Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест з військовою відзнакою і мечами
- Військовий Хрест Карла
- Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
- Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
Примітки
ред.- ↑ Кравс А. За українську справу. — Львів: Видавнича кооператива «Червона калина», 1937. — С. 9.
- ↑ Якого Петлюру показує “Таємний щоденник”? Враження історика. Історична правда. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
Роботи
ред.
А. Кравс. За українську справу. Спомини про III. корпус У.Г.А. після переходу за Збруч. — Львів : Видавнича кооператива «Червона калина», 1937. — 100 с.
Джерела та література
ред.- Кравс Антін // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 362—363.
- Коваленко Сергій. Кравс Антін/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Науменко К. Є. Кравс Антін [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 268. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Гусар. Ю. Генерал-четар з Берегомета / Юхим Гсар // Німчич, 2016. — С.105.
Посилання
ред.- Кравс Антін [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 753. — 1000 екз.