Вікіпедія

Актюбінська область

Актю́бінська область — область у складі Казахстану. Утворена 10 березня 1932 року.

Актюбінська область

(каз. Ақтөбе облысы)

Герб
Адм. центр Актобе
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Західний Казахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Західноказахстанська область, Атирауська область, Мангістауська область, Костанайська область, Кизилординська область, Оренбурзька область, Каракалпакстан ?
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне 906220 осіб (2021[1])
 - густота 5,36 осіб/км²
Етнікон казахи — 81,0 %,
росіяни — 12,5 %,
українці — 2,9 %,
татари — 1,2,
німці — 0,7 %[2]
Площа
 - повна 300 629 км²
Часовий пояс UTC 5
Дата заснування 10 березня 1932 року
Аким Сапарбаєв Бердибек Машбекович
Вебсайт офіційний сайт
Код ISO 3166-2 KZ-15

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Актюбінська область

Адміністративний поділ

ред.
№ Район, міська адміністрація Площа,
км² 		Населення,
осіб (1989) 		Населення,
осіб (1999) 		Населення,
осіб (2009) 		Населення,
осіб (2021) 		Центр К-ть
АО 		К-ть
НП
1 Айтекебійський район 36388,68 39549 34628 25723 20884 Темірбека Жургенова 15 27
2 Алгинський район 7506,72 39596 37004 38578 42773 Алга 13 30
3 Байганінський район 63660,34 27331 24652 22073 22622 Карауилкелди 9 24
4 Іргізький район 39604,43 16640 15610 14416 13914 Іргіз 7 18
5 Каргалинський район 4998,46 24152 19172 16781 15285 Бадамша 8 15
6 Мартуцький район 6605,32 35006 31084 29843 29335 Мартук 13 32
7 Мугалжарський район 25466,55 71214 63812 62115 64991 Кандиагаш 15 37
8 Темірський район 11665,02 37758 38636 34425 35547 Шубаркудук 10 24
9 Уїльський район 10352,74 21635 20865 18619 16058 Уїл 7 22
10 Хобдинський район 14029,80 36947 27636 19591 16006 Кобда 16 31
11 Хромтауський район 12948,19 50844 43814 39748 45828 Хромтау 15 28
12 Шалкарський район 86307,02 54788 46697 44187 42484 Шалкар 13 31
13 Актобинська м.а. 2337,58 279920 281638 391669 540493 Актобе - 1

Найбільші населені пункти

ред.

Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:

№ Населений пункт Населення,
осіб (1989) 		Населення,
осіб (1999) 		Населення,
осіб (2009) 		Населення,
осіб (2021)
1 Актобе 253 532 253 088 345 687 540 493
2 Кандиагаш 26 691 25 553 29 169 34 898
3 Хромтау 24 438 21 740 24 089 29 579
4 Шалкар 28 899 26 329 26 574 27 833
5 Алга 17 910 15 372 19 705 22 446
6 Шубаркудук 12 217 10 722 11 199 14 125
7 Емба 16 035 12 345 11 212 12 783
8 Карауилкелди 7 512 8 212 7 862 10 887
9 Мартук 8 824 8 117 9 795 10 679

Населення

ред.

Населення — 906220 осіб (2021; 757768 у 2009[3], 682558 у 1999, 735380 у 1989).

Населення Актюбінської області — поліетнічне.

Зміна чисельності населення[4]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 668 378 ▲671 812 ▲678 607 ▲686 698 ▲695 454 ▲703 660
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення ▲756 782 ▲763 589 ▲777 471 ▲786 349 ▲796 130 ▲808 878

Національний склад населення станом на 2016 рік[5]:

Географія

ред.

Актюбінська область розташована між Прикаспійською низовиною на заході, плато Устюрт — на півдні, Туранською низовиною — на південному сході і південними відрогами Уралу — на півночі. Велика частина області — рівнина (висота 100—200 м), розчленована долинами річок; у середній частині тягнуться гори Мугоджари (вища точка гора Великий Бактибай, 657 м). Західна частина Актюбінської області зайнята Підуральським плато, перехідним на південному заході в Прикаспійську низовину; на південному сході — масиви горбистих пісків — Приаральські Каракуми і Борсуки Великі та Малі. На північному сході в Актюбінській області заходить Тургайське плато, порізане ярами.

Клімат — різко континентальний, посушливий з спекотним і сухим літом і холодною зимою. Влітку часті суховії і запорошені бурі, взимку — завірюхи. Середня температура липня на північному заході 22,5 °C, на південному сході 25 °C, січня відповідно −16 °C і −15,5 °C. Кількість опадів на північному заході близько 300, в центрі і на півдні — 125—200 мм на рік. Вегетаційний період від 175 днів на північному заході до 190 днів на південному сході.

Усі річки Актюбінської області належать до басейнів Каспійського моря і невеликих озер. Найбільші річки — Емба, притоки Уралу — Ор, Ілек, а також Іргиз, Уїл, Тургай та Сагиз. Багато річок маловодні, влітку пересихають або розпадаються на плеса. Багато озер (більше 150), головним чином дрібних солоних; деякі з них, пересихаючи, утворюють солончаки (наприклад, Шалкартеніз, що заповнюється водою тільки навесні). Маловодні річки і солоні озера майже не придатні для господарських цілей. У зв'язку з цим широко використовуються прісні підземні води.

Північно-західна частина області зайнята ковилово-різнотравним і полиново-злаковим степом на чорноземних і червоно-коричневих ґрунтах з плямами солонців; по долинах річок — лугова рослинність, гаї з тополі, осики, берези, чагарники. Середня і північно-східна частини зайняті злаковий-полиновим сухим степом на світло-каштанових і сіроземних ґрунтах. На півдні розташовані полинно-солянкові напівпустелі і пустелі (Барсуки) на бурих солонцюватих ґрунтах з масивами пісків і солончаків.

Багато гризунів (строкатка степова, ховрахи, тушканчики), хижих (вовк, корсак); збереглися антилопи сайга і джейран.

Економіка

ред.

Великі запаси корисних копалин, представлені крупними родовищами хромітів, мідь, нікель-кобальтових руд, титану, золота, а також фосфоритів, нафти і природного газу. На їх базі виникли багато галузей промисловості: гірничодобувна, хімічна, виробництво феросплавів тощо. Велика частина гірничодобувних підприємств зосереджена в районі Мугалжар (хромітові і нікелеві копальні поблизу міста Хромтау і селища Батамшинський) і в центральній і південній частинах області (видобування нафти і газу). Більшість підприємств оброблювальної промисловості знаходяться в м. Актобе (заводи: феросплавів, хромових з'єднань, рентгеноапаратури, машинобудування, механічний, авторемонтний і підприємства легкої і харчової промисловості) і поблизу нього (хімічний комбінат в місті Алга).

Транспорт

ред.

Дороги обласного значення[6]:

Індекс Назва Довжина,
км
KD-1 Актобе — Родниковка — Мартук 88
KD-2 Донське — Бадамша — «Актобе-Орськ» 68
KD-3 Шубаркудук — Уїл — Кобда — Соль-Ілецьк 373
KD-4 Покровка — Темір — Кенкіяк — Емба 179
KD-5 Актобе — Болгарка — Шубаркудук 174,5
KD-6 Кобда — Мартук 82,6
KD-7 «Актобе-Орськ» — Петропавловка — Хазретовка 36
KD-8 Шалкар — Бозой — кордон з Узбекистаном 242
KD-9 південна об'їздна навколо Актобе 13,8

Примітки

ред.
  1. ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан згідно з даними Перепису населення 2021 року (казах.)(рос.)
  2. ↑ [1] [Архівовано 2020-09-29 у Wayback Machine.] (казах.), (рос.)
  3. ↑ Перепис за 2009 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2013. Процитовано 25 червня 2013. [Архівовано 2013-05-13 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 4 лютого 2013.
  5. ↑ Численность населения Атырауской области по отдельным этносам на начало 2016 года (казах.)(рос.)
  6. ↑ Постановление акимата Актюбинской области от 4 сентября 2024 года № 253. Зарегистрировано Департаментом юстиции Актюбинской области 9 сентября 2024 года № 8624-04 «О внесении изменения в постановление акимата Актюбинской области от 21 сентября 2018 года № 427 "Об утверждении перечня, наименований и индексов автомобильных дорог общего пользования областного значения Актюбинской области"» - Інформаційно-правова система нормативних правових актів Республіки Казахстан (рос.)

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Актюбінська область
  Західноказахстанська область Оренбурзька область,   Росія Костанайська область  
Атирауська область Пн Улитауська область
Зх    Актюбінська область    Сх
Пд
Мангистауська область Каракалпакстан,   Узбекистан Кизилординська область


  Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Актюбінська_область&oldid=44132276