Авілов Михайло Іванович
Миха́йло Іва́нович Аві́лов (рос. Михаил Иванович Авилов; 18 вересня 1882, Санкт-Петербург — 14 квітня 1954, Ленінград) — російський радянський живописець і педагог, професор з 1948 року. Член Асоціації художників революційної Росії у 1923—1928 роках та Спілки радянських художників; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1947 року[3].
| Авілов Михайло Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Авилов Михаил Иванович | ||||
 | ||||
| Народження | 6 (18) вересня 1882 Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2] | |||
| Смерть | 14 квітня 1954[1][2] (71 рік) | |||
| Ленінград, РРФСР, СРСР[1][2] | ||||
| Поховання | Тихвінське кладовищеd | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Жанр | історичний живопис, батальний жанр, анімалістика[d], пейзаж і жанрове малярство | |||
| Навчання | Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1913) | |||
| Діяльність | художник, педагог | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Вчитель | Дмитрієв-Кавказький Лев Євграфовичd, Рубо Франц Олексійович і Самокиш Микола Семенович | |||
| Відомі учні | Ацманчук Олександр Павлович і Мельников Леонід Кузьмич | |||
| Працівник | Ленінградське художнє училище імені Володимира Сєроваd і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна | |||
| Член | Асоціація художників революційної Росії (1928) і СХ СРСР | |||
| Роботи в колекції | Тейт і Російський музей | |||
| Нагороди |      | |||
|
| ||||
 Авілов Михайло Іванович у Вікісховищі | ||||
Біографія
ред.Народився 6 [18] вересня 1882 року в місті Санкт-Петербурзі (нині Росія). З 1893 року навчався у Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі; у 1903—1904 роках — в студії гравера-офортиста Льва Дмитрієва-Кавказького, але граверна справа його не зацікавила. З 1904 року став вільним слухачем Вищого художнього училища при Петербурзькій академії мистецтв, був учнем художника-баталіста Франца Рубо. З 1910 року продовжив навчання у класі майстра батального та анімалістичного жанрів Миколи Самокиша. Під час навчання брав участь у виставках Академії мистецтв і Товариства імені Архипа Куїнджі. 1913 року закінчив Академію мистецтв, отримавши звання художника за історичне полотно «Царевич на прогулянці» (інші назви — «Молодий царевич і бояри-вихователі», «Царевич Іван Грозний і бояри-вихователі»).
З початком Першої світової війни пішов добровольцем до армії. Після Жовтневої революції виїхав до Сибіру, де виготовляв плакати, ілюстрації для місцевих видавництв, оформлював театральні постановки, викладав у художніх школах Тюмені, Іркутська, Барнаула. У 1921 році повернувся до Петрограда, викладав спочатку в школі Товариства заохочення мистецтв, а згодом в Академії мистецтв. У 1922—1930 роках викладав у Ленінградському художньо-промисловому технікумі[ru]. Під час німецько-радянської війни до грудня 1941 року перебував у блокадному Ленінграді, згодом в евакуації у Середній Азії і Москві[4].
Протягом 1947—1954 років викладав у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна. Помер у Ленінграді 14 квітня 1954 року. Похований на Некрополі майстрів мистецтв Тихвінського цвинтаря Санкт-Петербурга.
Творчість
ред.Працював у галузі станкового живопису переважно в батальному та історичному жанрах. Серед робіт:
- «Царевич на прогулянці» (1913, Миколаївський художній музей)[5];
- «Опричники» (1916);
- «Тарас Бульба з синами» (1922);
- «Робітники привозять Пугачову гармати» (1924, Державний центральний музей сучасної історії Росії);
- «Роззброєння частин колчаківської армії» (1926);
- «Сибірські партизани» (1926, Державний центральний музей сучасної історії Росії);
- «Перехід через Сиваш» (1927, ескіз у Дніпровському художньому музеї);
- «Прорив польського фронту кіннотою Будьонного у 1920 році» (1927, варіант — 1928 у Центральному музеї Збройних сил Російської Федерації);
- «Здача колчаківських військ під Красноярськом» (1929, Центральний музей Збройних сил Російської Федерації);
- «Взяття станції Касторної» (1930);
- «Приїзд Йосипа Сталіна в Першу кінну армію в Новий Оскол 1919 року» (1933);
- «На маневрах. Танки переходять річку спільно з кавалерією» (1934);
- «Агітатори-більшовики в „дикій дивізії“» (1935);
- «Затримання диверсанта» (1937, Державний Російський музей);
- «Виїзд кулеметних тачанок на позицію» (1938);
- «Смерть Олеко Дундича» (1940);
- «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі» (1943, Державний Російський музей);
- «Чапаєв» (1948);
- «На Мамонтова» (1949, Третьяковська галерея);
- «Висадка десанту під Одесою» (1951, Центральний військово-морський музей імені імператора Петра Великого);
- «Розвідники в карельських лісах» (1951);
- «Допомога уральців Пугачову» (1952, спільно з Миколою Левушиним і Валентином Печатіним).
У творчому доробку є також анімалістичні, пейзажні, жанрові композиції («Міст», «Вершник», «Московська трійка», «Кінь, запряжений в санчата», «Пермська баба» та інші).
Виконав ілюстрації до вірша Миколи Некрасова «Аріна — мати солдатська» і серію лубків на тему «Життя Червоної армії»[5]. У 1934—1940 роках взяв участь у створенні панорами «Штурм Перекопу».
Його твори систематично друкувалися в журналах «Нива», «Солнце России», «Огонёк», «Творчество», «Искусство» та інших. У післявоєнні роки репродукції його робіт включались до шкільних підручників.
Автор статті «Как я работал над картиной «Поединок на Куликовом поле» («Изобразительное искусство Ленинграда». Альманах. Ленінград, 1948)[3], а також низки статей з питань образотворчого мистецтва.
Персональні виставки його робіт відбулися в 1935 і 1940 роках у Ленінграді, у 1947 році в Москві.
Крім згаданих музеїв, роботи художника зберігаються у Державної музеї історії мистецтв імені Олександра Пушкіна, Пермській картинній галереї, Іркутському обласному художньому музеї, Дніпропетровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького та громадських і приватних колекціях.
Відзнаки
ред.Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1941), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[3].
- премії
- Перша премія Товариства заохочення мистецтв (1916; за картину «Опричники»)[5];
- Сталінська премія першого ступеня (1946; за картину «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі»);
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1944 року[3];
- Народний художник РРФСР з 1953 року[3].
Вшанування
ред.
- У 1947 році портрет художника виконав Олександр Любімов[6];
- У 1955 році на могилі митця встановлений пам'ятник роботи скульптора Миколи Дидикіна: на прямокутному п'єдесталі із сірого полірованого граніту — бронзове погруддя художника з палітрою у лівій руці і пензликом у правій. На лицьовій (південно-західній) стороні викарбуваний напис російською мовою:
Действительный член / Академии художеств СССР / Народный художник РСФСР / Михаил Иванович / Авилов / 1882—1954[7]
- У Кривому Розі на його честь названа вулиця[8].
Примітки
ред.- ↑ а б в Авилов Михаил Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ а б в г д Авилов Михаил Иванович / Российская академия художеств. (рос.)
- ↑ Ленинград. Энциклопедический справочник, 1957, с. 409.
- ↑ а б в Художники народов СССР, 1970, с. 42, Т. 1.
- ↑ Художники народов СССР, 1970, с. 43, Т. 1.
- ↑ Авилова Михаила Ивановича. 1882—1954 // Художественное надгробие в собрании Государственного музея городской скульптуры. Научный каталог / В. Н. Тимофеев. — Санкт-Петербург : «Союз-Дизайн», 2005. — Т. 2. Некрополь мастеров искусств. — С. 16. — ISBN 5-85952-015-8. (рос.)
- ↑ Вулиця Авілова. Офіційний портал міста Кривого Рогу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
Література
ред.- Авилов, Михаил Иванович // Ленинград. Энциклопедический справочник / Л. С. Шаумян. — Москва : «Большая советская энциклопедия», 1957. — С. 409. (рос.);
- Авилов Михаил Иванович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Авилов, Михаил Иванович // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1971. — Т. 3 (Молд. ССР — РСФСР). — С. 636. (рос.);
- Авилов, Михаил Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 42—43. (рос.)
- Авілов Михайло Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
- М. В. Адамчик. Авилов, Михаил Иванович // 1750 Шедевров мировой живописи. 500 великих мастеров / В. Н. Волкова. — Минск : Харвест, 2007. — С. 63—64. — ISBN 978-985-16-0896-2. (рос.)
- Л. Л. Корнєєва. Авілов,_Михайло_Іванович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.