Інтерфакс-Україна
«Інтерфакс-Україна» — українська медіакомпанія[2], працює на ринку політичної та економічної інформації України з 1992 року.
| Інтерфакс-Україна | |
|---|---|
 | |
| Тип | інформаційне агентство |
| Країна | Україна |
| Мови, що використовуються | українська, російська, англійська |
| | |
| Власник | Андрій Мартиненко[1] |
| Головний редактор | Дмитро Кошовий[1] |
| Генеральний директор | Єгор Болтрик[1] |
| Рік заснування | 1992 |
| Головний офіс | Київ, Україна |
| | |
| interfax.com.ua | |
Cтатус
ред.Агентство випускає 52 інформаційних продукти з політичної та економічної тематики чотирма мовами (українською, російською, англійською та німецькою).
З травня 1998 року діє сайт агентства в мережі Інтернет.
З травня 1999 року агентство працює в режимі реального часу — повідомлення розсилаються в міру їх надходження.
З 2006 року працює система розповсюдження новин «Термінал».
Керівництво агенції
ред.Генеральні директори
ред.- Олександр Мартиненко (1992—2024)
- Єгор Болтрик (2024 — по т. ч.)[1]
Директорат
ред.- Заст. директора, головний редактор — Дмитро Кошовий
- Директор з маркетингу — Максим Уракін
- Заст. директора — Сергій Кіржаєв
Продукти агенції
ред.Стрічки новин
ред.Стрічки новин: новини, ділові новини, ПЕК, фінанси, страхування, фондовий ринок, нерухомість, телекомунікації, АПК, транспорт, медицина та фармринок, економічний моніторинг, нафта, новини компаній, спорт.
Проєкти
ред.- «Інтерфакс — Звітність емітентів»
- «ЕФіР — Україна»
- «Інтерфакс — Вибори»
- «Інтерфакс — Фондовий-ринок»
- «Інтерфакс — Термінал»
- «Dnb-Україна»
- «PrWire»
- «Reform.energy»
- «Green Deal»
Пресцентр
ред.
Відкрита 1998 року зала агенції є відомим у суспільстві новинним майданчиком, популярним центром зустрічі журналістів із бізнесменами та політиками, місцем низки історичних заяв та подій.
- Зала площею 80 м² на 50 місць;
- Стіл президії на 4-6 місць, обладнаний 4-ма стаціонарними мікрофонами;
- Радіомікрофони;
- Освітлення, акустика та аудіосистема, що дають змогу проводити професійну відео- та фотозйомку;
- Два широкоформатні екрани 46″ та 40″ для відтворення презентацій, фото та відеоматеріалів;
- Можливість встановлення банера;
- Доступ до Інтернету, Wi-Fi.
Дискусії про незалежність
ред.Деякі джерела до 2013 року афіліювали агентство із недержавною російською групою, Interfax Information Services, через що в деяких джерелах українське агентство досі маркують як частину групи[3][4][5][6], яка діє через офшорну компанію на Кіпрі[7][8].
Проте засновник та співробітники компанії неодноразово спростовували цю інформацію пояснюючи, що єдине що поєднує однойменні організації — загальна система продажів за кордоном та незалежність редакцій.[9]
Після смерті Олександра Мартиненка у 2024 році стало відомо, що він був єдиним бенефіціаром, а власність перейшла до його сина — Андрія.[2]
Примітки
ред.- ↑ а б в г Новим власником інформагентства "Інтерфакс-Україна" став син Мартиненка // Українська правда. — 2024. — 24 червня. — Дата звернення: 24.06.2024.
- ↑ а б Інтерфакс-Україна після Олександра Мартиненка: у важкій індустрії у важкий час. Детектор Медіа. Процитовано 24 червня 2024.
- ↑ Interfax-Ukraine, Author at Euromaidan Press. Euromaidan Press (амер.). Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ About agency. web.archive.org. 27 серпня 2009. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ Interfax Ukraine: Contact Information, Journalists, and Overview | Muck Rack. muckrack.com (англ.). Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ Interfax- Ukraine. Media Bias/Fact Check (амер.). Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ INTERFAX INFORMATION SERVICES LIMITED. opencorporates.com. Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ Interfax-Ukraine, Author at Kyiv Post - Page 10156 of 12739. Kyiv Post. Процитовано 16 квітня 2023.
- ↑ ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА. НАМ 30 РОКІВ. НАМ 270 ДНІВ. Interfax-Ukraine. Процитовано 22 листопада 2022.
Посилання
ред.
- Офіційний сайт агентства(укр.)(рос.)(англ.)