Вікіпедія

Єнс Столтенберг

норвезький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Норвегії (2000–2001 і 2005–2013), з 1 жовтня 2014 — Генеральний секретар НАТО

Єнс Столтенберг, також Столтенберґ[3][4][5] (норв. Jens Stoltenberg; нар. 16 березня 1959, Осло, Норвегія) — норвезький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Норвегії (2000–2001 і 2005–2013), Генеральний секретар НАТО (2014—2024).

Єнс Столтенберг
бук. Jens Stoltenberg
Єнс Столтенберг
Єнс Столтенберг
Столтенберг 2022 року
НАТО 13-й Генеральний секретар НАТО
1 жовтня 2014 — 1 жовтня 2024
ПопередникАндерс Фог Расмуссен
НаступникМарк Рютте
Норвегія 20-й Прем'єр-міністр Норвегії
17 жовтня 2005 — 16 жовтня 2013
ПопередникХ'єль Магне Бунневік
НаступникЕрна Солберг
Норвегія 18-й Прем'єр-міністр Норвегії
3 березня 2000 — 19 жовтня 2001
ПопередникХ'єль Магне Бунневік
НаступникХ'єль Магне Бунневік
Народився16 березня 1959(1959-03-16) (65 років)
Осло, Норвегія
Відомий якекономіст, політик, державний діяч
Місце роботиНАТО
КраїнаНорвегія
Alma materOslo Waldorf Schoold, Школа Кафедрального собору Ослоd і Університет Осло
Політична партіяНорвезька робітнича партія
БатькоТорвалл Столтенберґ[1]
МатиKarin Stoltenbergd[1]
У шлюбі зIngrid Schulerudd[2]
ДітиCatharina Stoltenbergd
Нагороди
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Походить з відомої в норвезькій політиці родини. Його батько Торвалл Столтенберг обіймав посаду міністра закордонних справ Норвегії.

Почав свою кар'єру як журналіст у тоді впливовій газеті «Arbeiderbladet», що була офіційним рупором норвезьких лівих. Очолював молодіжне крило Норвезької робітничої партії у 1985–1989. Міністр торгівлі та енергетики у 1993–1996 в уряді Ґру Гарлем Брунтланн. Міністр фінансів у 1996–1997 в уряді Турб'єрна Ягланда.

У березні 2000 очолив уряд країни. Кабінет проіснував трохи більше року. На чергових парламентських виборах 10 вересня 2001 Норвезька робітнича партія отримала один зі своїх найгірших результатів за всю історію, набравши лише 24 відсотків голосів виборців.

В умовах внутрішньопартійної кризи змінив Турб'єрна Ягланда на посаді голови партії і очолив Норвезьку робітничу партію у 2002 році. Зміг привести її до перемоги на парламентських виборах. За результатами парламентських виборів 12 вересня 2005 Норвезька партія змогла сформувати керівну коаліцію з центристами і Соціалістичною лівою партією. 17 жовтня 2005 уряд під керівництвом Єнса Столтенберга розпочав роботу.

За результатами парламентських виборів, що пройшли 13 вересня 2009, Норвезька робітнича партія, разом зі своїми союзниками по коаліції, змогла отримати незначну більшість місць у парламенті, що дало можливість Єнсу Столтенбергу знову сформувати уряд.[6] 20 жовтня 2009 Столтенберг представив новий склад кабінету міністрів країни. Одним із головних відмінностей нового складу уряду від колишнього була наявність повної гендерної рівності. Серед міністрів було десять чоловіків і десять жінок[7]. 16 жовтня 2013 покинув посаду прем'єр-міністра внаслідок поразки його партії на парламентських виборах у вересні.

Робота в НАТО

ред.

1 жовтня 2014 вступив на посаду Генерального секретаря НАТО[8]. Він був обраний на цей пост 28 березня Північноатлантичною радою. У вересні 2014 заявив про те, що українське питання стане пріоритетним для нього[9].

Повноваження Єнса Столтенберга як генсека НАТО мали завершитись 30 вересня 2022 року[10][11], однак у березні 2022 року, через російське вторгнення в Україну, його повноваження продовжили ще на рік — до 30 вересня 2023 року[12].

У червні 2023 року країни НАТО погодилися продовжити мандат Столтенберґа[13]. Та 30 серпня 2023 року він заявив, що не погодиться на продовження мандата[14].Він привітав переговори Британії, США та інших членів НАТО щодо дозволів ЗСУ на удари далекобійними ракетами вглиб Росії, заявивши, що рішення мають прийматися на рівні окремих союзників[15].

28 вересня Єнс прибув з неоголошеним візитом до Києва[16]. 1 жовтня Столтенберг офіційно передав повноваження генерального секретаря НАТО колишньому премʼєр-міністру Нідерландів Марку Рютте[17].

Після завершення повноважень

ред.

Після роботи на посаді генсека НАТО, Столтенберг має очолити центральний банк Норвегії, на цю посаду його запланували призначити 2022 року[18][10].

Нагороди

ред.
  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[19]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б https://www.stortinget.no/no/Representanter-og-komiteer/Representantene/Representantfordeling/Representant/?perid=JES&tab=Biography
  2. ↑ ANDERSEN M. A., SKARVØY L. J. Stoltenberg vil ikke vurdere om forloveren må gå — Verdens Gang, 2012.
  3. ↑ Столтенберґ засудив кібернапади на українські урядові установи. Голос Америки (українською) . 14 січня 2022. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  4. ↑ Столтенберґ обговорив із високопосадовцями США, ФРН та Британії ситуацію на кордоні України та Росії. Радіо Свобода (українською) . 23 грудня 2021. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  5. ↑ Єнс Столтенберґ: Це критичний момент для європейської безпеки. Польське Радіо (українською) . 14 січня 2022. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  6. ↑ Mitte-Links-Regierung bleibt wohl im Amt [Архівовано 23 вересня 2009 у Wayback Machine.](нім.)
  7. ↑ Норвезький король затвердив новий уряд
  8. ↑ Єнс Столтенберг очолить НАТО восени. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 30 березня 2014. [Архівовано 2014-05-12 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Майбутній чільник НАТО вважає українське питання пріоритетним
  10. ↑ а б Генсек НАТО знайшов собі нову роботу. www.eurointegration.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  11. ↑ Голова НАТО Столтенберґ очолить центральний банк Норвегії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  12. ↑ Повноваження Столтенберга на посаді генсека НАТО продовжили на рік. Укрінформ (українською) . 24 березня 2022. Процитовано 23 лютого 2023.
  13. ↑ У НАТО погодилися продовжити мандат Столтенберґа — дипломати. 29.06.2023
  14. ↑ Столтенберг заявив, що не буде генсеком НАТО ще рік. 31.08.2023, 00:14
  15. ↑ Столтенберг про зняття обмежень на удари вглиб РФ: на війні немає варіантів без ризику. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 вересня 2024.
  16. ↑ До Києва з візитом прибув генсек НАТО Столтенберг. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.
  17. ↑ Столтенберг офіційно передав повноваження генсека НАТО Рютте. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 жовтня 2024.
  18. ↑ Після 10 років на чолі НАТО. Чому Єнс Столтенберг йде з посади та чим займеться далі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 вересня 2024.
  19. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єнс_Столтенберг&oldid=44045104