Обсуждение:Архангельское Евангелие

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Перейти к навигации Перейти к поиску


А как рукопись попала в Архангельск? --Ghirla -трёп- 17:18, 4 декабря 2009 (UTC)[ответить]

Никто этого не знает, её судьба до 1876 года неизвестна. Может это в ЗЛВ можно пристроить. --Testus 17:23, 4 декабря 2009 (UTC)[ответить]
ОК. Наверняка всё же есть какие-то предположения. --Ghirla -трёп- 18:02, 4 декабря 2009 (UTC)[ответить]

Отмена добавления по АИ

[править код]

Добрый день, дополнение по АИ [1] нужно вернуть в статью. ManyAreasExpert (обс.) 19:55, 7 февраля 2024 (UTC)[ответить]

Изборник Святослава

[править код]

Довольно странно, что неоднозначность в статье не разрешена: желательно уточнить, с каким из двух Изборников Святослава данный памятник несколько раз сопоставляется. Андрей Романенко (обс.) 13:15, 13 февраля 2024 (UTC)[ответить]

Памятник украинского языка?

[править код]

[2] Мне кажется тривиальным, что памятники Древней Руси украинскими авторами включаются в украинскую литературу, а российскими в русскую литературу. Это не «точка зрения», а просто ретроспектива. На странице 14 приведённого источника нет формулировки «памятник украинского языка». В тексте на страницах 13-14 автор рассказывает о восточнославянских чертах памятника, противопоставляя их церковнославянским. --Fred (обс.) 19:52, 13 февраля 2024 (UTC)[ответить]

  • На странице 14 написано Ці ж особливості спостерігаються і в інших текстах конфесійного призначення, зокрема в Архангельському євангелії (назва умовна, пам'ятка поза всяким сумнівом українська)1. ManyAreasExpert (обс.) 15:59, 16 декабря 2024 (UTC)[ответить]
    • Здесь не про язык, а про то что памятник происходит с территории современной Украины. -- Fred (обс.) 18:05, 16 декабря 2024 (UTC)[ответить]
      • То есть когда автор говорит
        На останньому 294-му аркуші євангелія писар дрібними літерами написав, що він «нлписдхть еу[г]лиє сє.ракоу ЕЖИЮ нарєчєноу соущу в-ь КрЩЄНИИ ІІОСИф. Л ЛШрСКЬІ OcTpOMHpT* БЛИЗКОу Сущу ИзАСЛЛВОу КТЛІАЗОу». Отже, Ізяслав, який князював у Києві, послав Остромира до Новго рода, де писарі за майже сім місяців написали це євангеліє-апракос1. Правда, писарі дотримувалися кожен своїх правописних звичок: пер ший писав глухий перед плавним (східнослов'янська особливість), а Другий — глухий після плавного (старослов'янська традиція), перший уживав форми імперфекта на -Іаа- (бгааше), тоді як другий писав їх із старослов'янським -*Ьа- (б'Ьаше). В ОЄ зрідка вживаються повного лосні форми (нов'Ьгород'Ь, Володимира), інколи сплутуються 'fc з й (в-Ьд-Ь замість вид-fe), на місці вд 34 рази уживається східнослов'ян ське ж (прихожж; пр'Ьже, рожьжоусА, роженьш, такоже та ін.); р у пам'ятці переважно тверде (боура, лазара, кесара, алтара, назара нинь), а ц м'яке (коньць, отьць); форми третьої особи однини й мно жини теперішнього часу приймають переважно флексію -ть, а інколи в однині й зовсім її втрачають (напише); у першій і другій особах мно жини форми наказового способу майже послідовно уживаються з флексіями -'Ьмь, -Ніте (ид'ймь, вьзвед^те, ид-Ьте, рьпьщ'Ьте) і т. ін. Ці ж особливості спостерігаються і в інших текстах конфесійно го призначення, зокрема в Архангельському євангелії (назва умовна, пам'ятка поза всяким сумнівом українська)1,
        это он нам рассказывает про территорию. Пожалуйста продолжайте. ManyAreasExpert (обс.) 18:09, 16 декабря 2024 (UTC)[ответить]