Гарна новела з важким сюжетом. 

Історія зачіпає дуже близьку й болючу для мене тему. Я маю (мала?) подібну проблему з плачем і мушу сказати, що психологія головної героїні в ці моменти зриву описана дуже реалістично. Справді, сором часом стає настільки сильним, що ти врешті забуваєш про першопричину плачу й плачеш лише тому, що тобі соромно плакати й "маніпулювати" іншими (про свідому маніпуляцію ніколи не йдеться, але чомусь відчувається воно саме так). Рада бачити цю тему настільки гарно розкритою.

Художнє оформлення вражає. Додавання рухомої текстури було дуже гарним рішенням, це додає картинці дуже ненав'язливої динамічності. 

Дякую за гру!

Проста, але дуже життєва історія. Простий, але дуже важливий посил. Можливо прочитання "Ниток" прямо зараз поліпшить комусь життя.

І все це загорнуто у дуже стильний та мінімалістичний візуал.

Ура, я таки добралась до Нитки! Я, чесно, не дуже люблю настільки прямі рефлексії в мистецтві і взагалі мені переживання інших людей дуже важко переварювати, але це виключно мої особисті преференції і новела все одно вийшла дуже хороша. 

Сподобалась візуальна частина, я люблю чорно-білий стиль, а червоний колір його завжди чудово доповнює. Меню виглядає супер круто,і юай в загальному теж гуд. Фони, спрайти і ілюстрації виглядають гармонійно, при тому, що над ними працювало декілька різних художників.

Музика хороша, не відволікала і додавала атмосферності. 

Поки що для мене це одна з небагатьох новел джему, які прямо відчуваються як повноцінна гра в якій нічого сильно не треба дороблювати чи змінювати, це дуже круто.

І хотіла відмітити твій прогрес порівняно з першим джемом: це відвал сраці. Маю надію, що ти і далі будеш робити новели чи інші ігри.

Чудова новела, зачепила мене від самого початку.

Приголомшливий і дивовижно гармонійний стиль у всьому - арт, музика, анімації, все дуже сподобалось.

Поціновувачі знають: гімнопедія у новелі = гарантована каміґе.

Без сумніву, це одна з найкращих робіт цього джему. Буду дуже чекати ваші наступні новели.

КРУТО!

Ниття (Нитка — це так можна назвати героїню) й самоненависть приємно читати, вони зроблені красиво і з розумінням почуттів. Розмови переконливі: відчувається, що таке реально могли б сказати (іноді я буквально кричала від крутих фраз). У тексті бувають помилки, але сам стиль дуже гарний, формулювання часто доволі красиві. (Повтори про засмучена й розлючена суперські!)

Історія дуже heartwarming і написана добре, я просльозилася на зустрічі з Мілою. Ще мені сподобалося, звідки береться мотивація стати вчителькою. Сподобалися різні образи героїні. Перемога над своїми проблемами за допомогою роздумів і підтримки з боку близьких — це мегахороша тема.

Графіка дуже стильна і якісно зроблена. Класні паперові ефекти на фонах — приємно, коли ренпай не дубовий. Кнопки з дзеркалом, зошитами й таким іншим прикольні, але спершу неясно, що треба робити (а от із червоним щоденником усе працює!), і так само було на чорних екранах (може, їх краще на таймери?). Телефон, як і все інше, дуже ефектний, тільки коли на нього натискаєш, то текст не гортається. І сповіщення на початку прикольні.

Звуки прості, але абсолютно працюють — хіба що розмови в класі й пісня дещо заважали читати.

Гра відчувається дуже цілісною, в усіх елементах видно бачення того, що має вийти. Дуже потужно. Кайф.

(Ще спочатку я через шрифт подумала, що гра називається «Хутка».)

Я дуже радий, що ви розкрили тему зв'язку саме таким чином. Під час створення своєї новели, я хотів розкрити тему сімейного зв'язку. А ви розкрили також цю тему, але трохи під іншим кутом, ще й про зв'язок і самим собою не забули. То ж, як я вважаю, наші роботи доповнюють один одну, бо несуть дуже важливу істину до читачів. Я не буду розкладати вашу новелу на плюси та мінуси, бо мінусів взагалі немає, а сама по собі гра - це один великий плюс.
Хочу щиро подякувати за цю новелу.

Залила сльозами всю хату, дякую за чудову гру 

Офігеть-офігеть! 

Спочатку скажу, що для мене це поки перша робота (з десятка прочитаних в рамках конкурсу), де я встигла поплакати. 

Далі... цей рівень роботи з візуалом! Те, що відбувається на екрані, так креативно та різноманітно, що тільки от зараз зрозуміла, що новела, походу, була кінетична. Кольорове рішення, вибрана тематика та загальний рівень РІЛЕЙТУ навівають мені класичною японською джосей-мангою >...< Тільки тут ще з поправкою на рідні реалії, від чого рівень РІЛЕЙТУ  просто захмарний. От таке відчуття, що у наших батьків є якийсь свій совіций словник (шкідливих) фразочок, як говорити з дітьми. Тому що інакше я не можу пояснити, чому мені мама говорила абсолютно те саме слово в слово, що і тут мама говорить героїні... 

Дуже круто, якось цільно і завершено. І, до речі, дуже гарно доносить тему, що вийшло далеко не у всіх (хех). 

Прекрасна новела. Люблю. ♥♥♥

Нарешті зібралась з силами та пішла гратись)

1. Чудове оформлення заставки, сповіщення в месенджері. Просто й зі смаком. 

2.  Дуже гарно підібрана музика, віє тими вечорами, коли я сама до ночі засиджувалсь над уроками та слухала різні лофі-плейлисти. 

3. Ну арти просто смакота🥵. Мене вражає скільки всього ви встигли зробити. 

4. Тема з батьками дуже болюча й відгукнулась мені. Особливо момент з "ну і його зрозуміти можна". Скільки лайливих слів пронеслось в моїй голові тоді), а сама новела гарно відповідає темі Джему.

 5. Знову до мальовки. ЦЯ РОБОТА З ТЕКСТУРАМИ ААААА. 

6. Мені сподобався інтерактив з предметами, те як підібрані звукові ефекти. Вони резонуюче б'ють в самі болючі місця, хоч іноді й по вухам, або занадто тихі. 

7. На моменті з перепискою мені довелось переключитись на автовідтворення, бо клацання мишкою нічого не викликало. Можливо так було задумано, проте мене роздратувало те, що довелось чекати, поки з'явиться текст. Але я дуже люблю, коли в новелах додають такий інтерактив)

8. Міла... Ах, моя любов... Вона така... Схиляє мої терези бісексуалки😭 

9. Мені подобається як в тексті пару разів проговорюється відчуття героїні, в схожій формі, але це тільки підкреслює її стан. 

Ця новела мене розбила. В гарному сенсі. Мені було важко спершу за неї засісти, але я ні на краплю не жалкую, що пройшла цю гру. Дуже дякую за цей проєкт, надіюсь що він буде не останнім. 

©anyabathory, з команди BIABI_team

Який гарний інтерфейс та малюнки взагалом! Художній шедевр який хочеться засунути в рамочку і відправити в Лувр.

Історія - не скажу нажаль багато, через те що занадто життєво😅 Вона класна і сидить в мене в голові вже другий день. 

Поки що одна із моїх топ ігор цього джему, дякую вам за гру)

По-перше, хочу сказати, що до новели докладено багато зусиль і це дуже помітно. Все зроблено дуже охайно, не відчувається поспішності у тому, як розроблена гра. Все дуже якісно. По-друге, одразу вибачаюся за купу тексту, яку доведеться прочитати!!!!!

Всі художники чудово постаралися! Візуал дуже символічний та атмосферний, а інтерактивні елементи доповнили картину. Інтерфейс також оформлено прекрасно. Музика підібрана добре і, знову ж таки, точно передає атмосферу новели.

А тепер перейдемо до думки про сценарій, бо в це я завжди занирююся найбільше хддд

спойлери:
Мені важко описати свої почуття щодо історії. Порив поділитися із людьми ідеями терапії у плані роботи з частками — дуже похвальний. На терапії в минулому році я теж працював із моїми частками, тому непогано розумію про зранену внутрішню дитину\внутрішнього критика. Людям дійсно варто більше знати про цю тему. Це гра, яку варто розмістити десь в потрібному місці, щоб мотивувати людей звернутися до психотерапевта (до речі, я не жартую... можливо, ви могли б справді знайти якесь місце, яке могло б показати цю новелу людям, яким вкрай вона потрібна? )

Але історія відчувається більше освітнім проєктом, ніж окремою унікальною історією (що не є поганим, якщо це збігається з вашою метою та уявленням проєкту).

Образи створені в новелі максимально генералізовані, загальні: традиційні батьки, що ментально залишилися в совку і передають родову травму дітям; мудра подруга, що теж в терапії і готова підтримати; героїня із однією визначальною рисою (її ідентичність як вчительки). Гра буквально науково-популярно описує концепти внутрішньої дитини, внутрішніх батьків, процес терапії. Як освітній проєкт для того, щоб спонукати людей звернутися по допомогу — чудово!!

Але в результаті, як художня історія, "Нитка" відчувається дуже деперсоналізованою. Спрайти вдихають життя у персонажей, але їхні образи такі загальні, що вони відчуваються прикладами, на яких творчо пояснюють інформацію, а не унікальними персонажами, які справді мають життя поміж рамок цієї історії та сюжету. Як повчальна казка для дитини зі знайомими образами.

На мою думку, художня історія має зробити образи одночасно і рілейтебл, але і дуже специфічними в якомусь сенсі. Найкращий приклад з візуальних новел, який спадає на думку — "Butterfly Soup". Це новела про лесбійський досвід американок азіатського походження, які грають в бейсбол. Дуже специфічно! Кожен персонаж має багато своїх особливих рис і життєвих обставин. Незважаючи на специфічність, велика авдиторія резонувала з цією історію, бо навіть у дуже конкретних досвідах є своя універсальна для всіх правда. Мені особисто не вистачило саме цього — специфіки, конкретики, чітких обрисів та деталей, щоб відчути "Нитку" саме як персональну та унікальну історію.

Дякую, що прочитали мій довжезелезний (поки що найдовший з цього джему) відгук ^^ Сподіваюся, що мій фідбек вийшов конструктивним і буде корисним!! А навіть якщо не корисний, бажаю вам успіхів у майбутніх проєктах!!

P.S: історія нагадала мені новелу з минулого джему, "Принцесині Горошини"! ПРОСТО РЕМАРКА В ЦЬОМУ НЕМАЄ ГЛИБОКОГО СЕНСУ

Інтерфейс чудовий, гра зроблена ну дууууже якісно, навіть не розумію як вам це вдалось за два тижні. Тема болюча, але дуже важлива, я безмежно вдячна вам за вашу роботу!

Це прекрасна гра. Є ігри, у які хочеться пограти, але це гра, у яку потрібно пограти. Я думала, що тепер у мене сльози викликати історією неможливо. Дякую, що довели, наскільки я була не права) 

Забрали моє серденько поєднанням трьох улюбленних кольорів, шо ж таке. Мальовка - 100/10 хд. Авзагалі, мені ця тема дуже близька, тож моментами прям серце йокало :')