Цікава новела, особливо мені був цікавий сюжет і те, як він розвивався. Насправді, було важко трохи читати текст, бо його було багато, але це все ще передавало ніби нав'язливі думки гг. Дякую за гру :)

Я-я все ж таки напишу, що мене трохи відштовхувало те, що текст без великих літер на скрінах, але я неймовірно помилалася і це ТАК працює на атмосферу, подачу та сенс, що якщо хтось от як я - не будьте як я. Це чудова новела! 

Луна, погані вигуки які з'вляються в тексті -  вони написані інакше, аніж коли говорить і думає Ехо - вони "звучать" по-своєму.  Це розповідь з їх точки зору і враховуючи, що новела про депресію , то все має сенс. 

(можуть бути спойлери!)

В захваті від арту, розгладала всі фони і які ж чарівні спрайти! Не впевнена, чи відкривається то сіджі з Полі, якщо йти не рекомендованим шляхом, але воно було одночасно милим і в той же час мені віяло від нього такою зловісною долиною (не знаю, чи це було так задумано, чи ні?). 

Дуже гарно підібрана музика, ідеально сідає під текст і візуал! 

Сподобався момент з тінями, що ми можемо їх назвати, а також інший інтерактив у вигляді тестів - це чудово задає атмсоферу і затаскує в гру. 

-

Щодо сюжету - мені сподобалося і місцями пробирало, особливо злісні вигуки то тут, то там і самі асоціації з колодязем і пісочним будинком на початку. Єдине що мені в кінці було трохи зашвидко, коли Ехо кажуть, що потроху будуть робити все що по їх силам(щось типу мені хотілося ще б трошки більше рефлексації там мабуть чому їм так важливо намагатися йти далі), але кінець де ми як гравець можемо ввести головне для нас - повністю мене підкорило.

Ще був момент, коли Ехо голодніють і можна було спробувати самостійно вибратися назовні(що я вибрала і спробувала зробити), але гра не дає цього зробити. Це не було горором, але те як перезавантажується і знову рухається фон на кліки "вверх" і так безкінечно, вплив музики і неможливість пройти далі - дуже сильно давило.
Я доволі довго це робила, бо не могла змиритися і це було важко, бо я відчувала щось подібне і не змогла би показати це відчуття неможливості зробити якийсь крок краще, ніж як зробили тут.

Як метафора на ментальне захворювання гра дуже класна. Ви молодець.

Візуал приємний, сподобався тест у грі. Звуки добре підібрали.

Але текст читати важко. І не через помилки, а побудову - але! - я чудово розумію, що _це_ звучить так. Це відчувається так: маленькими літерами, відлуннями, хаосом, заплутаністю, невпорядкованістю. Тож мені важко сказати, чи це має бути інакше. Впевнена, комусь, певно, відізветься саме так.

Особливо я люблю момент із тінями і фіналом, де можна лишити побажання. Це дуже зворушливо.

Дякую вам за цей проникливий досвід.  

Мені дуже сподобалася гра, але як же багато в ній помилок. Заради всього святого на землі, візьміть наступного разу коректора в команду. Візуал, сюжет, персонажі, ідея - усе дуже класно. І дуже близько. Дякую за чудову новелу.

Ну це було атмосферно з гарними спрайтами. Споподобаласі елементи, коли треба було писати своє ім'я та останній текст.  Хотів також спитати, а скільки зайняло часу, щоб намалювати спрайти та були якісь проблеми з написанню діалогів?

Дуже атмосферна новела, приємний візуал, сподобалась головна героїня. На мою думку забагато виборів і тексту, особливо тексту. Одна дія описується по 10  рядків. Іще не працюють вибори запропонувати Луні поцілуватись/ попросити її залишитись. Я хотів поцілувати Луну(

Дуже сентиментальна історія.
Настільки, що виникає відчуття, що я читаю думки не головного героя, а реальної людини. І це не є плюсом, зараз поясню.
Мене ніби помістили в голову самотньої, невпевненої, тривожної, травмованої людини в депресії, з якою я не знайомий від слова зовсім. Помістили, але не познайомили. Якби головна героїня (це ж вона? чи вони? я заплутався, якщо чесно) була моїм знайомим другом, тоді я б перейнявся цією історією просто неймовірно. Але це для мене незнайома людина, на яку мені відверто байдуже. Тому і читати про її страждання мені було неприємно. Теж саме, якби випадкова людина з вулиці підійшла до мене і почала розказувати, яка вона нещасна. Можливо, хтось і в такому випадку буде співчувати цій людині... Але, я вважаю, що це буде скоріше винятком.
Тому найкращим моментом новели був тест на те, яка ти квітка. Бо там я міг перейматися. А коли питання стоїть конкретно до тебе, то це завжди цікаво. Але початок був непоганим! Атмосфера цікава, хотілося зануритися у світ більше. Можливо, якби з  більшості роздумів, сумнівів і т. д. зробити метафори (або розкрити краще вже наявні), то тоді це відчуття відчуженості від гг могло зникнути. До того ж деякі речення побудовані якось химерно. Інколи мені доводилося перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти, що відбувається.
Загалом атмосферно! Було б... Чим ближче до кінця, тим менше я хотів продовжувати читати. Але це тільки моя думка.
Наснаги у наступних проєктах!

таке відчуття, наче вдалося зазирнути у чийсь світ - це той випадок, коли після взаємодії з клаптиком історії хочеться дізнатись більше, посидіти з цією атмосферою подовше.  як на мене, це, перш за все, результат чудової роботи над розкриттям персонажа. я помітила, що кожен вибір давався дуже невимушено, бо у мене відразу склалося таке чітке уявлення того, що відбувається і у це було так легко... що ж, зануритись :) 

хочу виокремити епізод зі сном на початку - це було так круто прописано! обожнюю описи снів, які відчувається як сни, знаєте?

також мені дуже сподобалось, що гра надавала можливість взаємодіяти з наративом не тільки шляхом вибору, а й через текст!!  це дуже пасувало цій історії

Чудова новела, персонажі так круто намальовані! Гарний задум, читалось легко, швидко та затишно) І теж захотілося намалювати свій план будинку, або в сімс знов пограти :Р