Марія Чжан, 22-річна українка з Києва, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, щоб знайти свою першу роботу

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, Марія Чжан була студенткою четвертого курсу Цзілінського університету, де навчалася дистанційно. Тоді ж Марія вирішила шукати свою першу роботу, хоча на той час вона не мала жодного професійного досвіду.‍

«Для мене було важливо працювати на позиції аналітикині даних в ІТ-сфері, оскільки, з одного боку, в цій галузі економіки жінки мало представлені, а для мене важливо розвивати суспільство на засадах гендерної рівності, а з іншого — бо маю пристрасть до науки та технологій. Отже, я вирішила подати заявку на участь в ініціативі Women For The Future. Про цю ініціативу я дізналася на платформі DOU, а її метою є боротьба з гендерною нерівністю на ринку праці та створення додаткових можливостей для покращення економічних спроможностей українок. І хоча раніше я не мала досвіду пошуку роботи, вирішила одночасно з участю в ініціативі шукати роботу в ІТ-сфері. Там на мене чекала висока конкуренція, тому я розуміла, що без додаткових знань і підтримки не обійтися, — ділиться Марія. — До того ж я вірила, що ініціатива допоможе розширити мережу контактів.

‍‍Я долучилася до курсу із самопрезентації та ведення успішних перемовин з роботодавцями та менторської програми, завдяки яким отримала нові знання щодо своїх можливостей та талантів, створила резюме та відеовізитівку, зрозуміла, де та як шукати омріяну роботу. А також знайшла підтримку інших учасниць, з однією з яких побудувала дружні відносини. Ми організували спільне навчання, адже обидві хотіли знайти роботу в ІТ-сфері як аналітикині та мали схожі цінності».

Марія знайшла свою першу омріяну роботу у сфері аналітики ще до завершення ініціативи.

«Можу запевнити, що завдяки ініціативі я стала впевненішою і в повсякденному житті. Використовувала всі поради, які отримала від спікерок, а моя менторка Ольга Лугинець допомогла мені вдосконалити навички самопрезентації. Дуже ціную всі знання, які отримала, і планую продовжувати вдосконалювати й використовувати набуті вміння».

Під час участі в ініціативі Марія отримала пропозицію роботи аналітикинею в одній з найбільших компаній України — «Нова Пошта». Це не ІТ-сфера, куди прагнула потрапити Марія, проте це був важливий та цінний старт кар’єри одразу з бажаної позиції.

«Я дуже вдячна за цю можливість, бо враховуючи складну ситуацію з працевлаштуванням, відсутність попереднього досвіду, змогла отримати бажану роботу, ще й досить швидко», — підсумовує свою участь у проєкті Марія.

Проте на цьому досягненні Марія не зупинилася. Вона пройшла відбір на навчання в Genesis IT School від однієї з найбільших українських ІТ-компаній Genesis. Марія продовжила самостійно розвиватися  у професії, а також співпрацювати з ментором ініціативи Women For The Future, досвідченим аналітиком, Романом Повзиком. Згодом Марія звільнилася з «Нової Пошти», аби приділяти більше часу роботі над фінальним навчальним проєктом, результати якого впливали на можливість працювати в екосистемі Genesis. Команда Марії перемогла в конкурсі, а вона отримала пропозицію роботи в ролі продуктової аналітикині в компанії її мрії Headway, що створює продукти з мікронавчання, де працює й досі.

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізується громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Олександра Ротарь, 26-річна українка з Києва, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, аби знайти роботу в новій для себе сфері діяльності

Олександра Ротарь ще у шкільні роки почала будувати спортивну кар’єру, й за 10 років діяльності отримала звання «Майстер спорту України з плавання» та титули чемпіонки України та Європи з плавання. Проте, через проблеми зі здоров’ям була змушена припинити спортивну кар’єру й шукати інше покликання. Так, Олександра поєднувала навчання в університеті та роботу в компанії Carlsberg Ukraine. За три роки роботи вона пройшла шлях у В2В продажах від мерчендайзерки до торгової представниці. У 2020 році вона пішла у відпустку по догляду за дитиною, а професійна діяльність тимчасово стала на паузу. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, Олександра не мала жодного заробітку чи доходу. Щоб відчувати фінансову стабільність та позбавитися внутрішніх переживань, а головне — бути корисною для держави, Олександра почала шукати різні способи заробітку. Зокрема, вона допомагала бригаді майстрів у сфері будівництва розвивати їхній бізнес — розширювати команду, працювати з документацією та проводити перемовини з потенційними постачальниками будматеріалів. Паралельно з цим на волонтерських засадах брала участь у створенні українського благодійного фонду, якому досі надає повний супровід документації. І водночас Олександра планувала повернення до постійної зайнятості, оскільки відпустка по догляду за дитиною закінчувалася.

 «Після закінчення декрету, коли вже розпочала активний пошук роботи, я усвідомила, що хочу професійно розвиватися у сфері HR, адже мені імпонує робота з людьми. Проте я була не впевнена в собі як у спеціалістці, дуже хвилювалася на співбесідах, не знала, як правильно себе презентувати роботодавцям. Коли я дізналася про ініціативу Women For The Future, то зрозуміла, що це саме те, що мені було потрібно для досягнення професійної мети. У 2023 році фокус ініціативи був на покращенні навичок самопрезентації, веденні перемовин з роботодавцями задля успішного працевлаштування, тому подала заявку на участь.‍

Під час моєї участі в ініціативі я активно долучалася до обговорень у нашій спільноті або ж сама їх ініціювала, підтримувала інших учасниць, проглядала всі лекції на курсі з самопрезентації та ведення перемовин з роботодавцями, відвідувала всі зустрічі з менторкою Анною Джуринською під час індивідуального менторства. А коли вже мала якісне резюме, заповнений профіль в LinkedIn, відеовізитівку, підготовлену коротку самопрезентацію та була готовою до співбесід, виступила на онлайн-ярмарку кандидаток перед роботодавцями. І невдовзі після цього отримала пропозицію роботи».

Зараз Олександра працює фахівчинею відділу підбору та адаптації персоналу в компанії VENTS, що вважається світовим лідером у сфері виробництва вентиляційного обладнання та кондиціонування.

«Коли я відгукувалася на вакансію на поточному місці роботи, то використала ті матеріали, які розробляла з менторкою в межах ініціативи, зокрема резюме та відеовізитівку. Також додала супровідний лист, який навчилася писати в межах участі в ініціативі. Маю відмітити, що мій рівень підготовки, а особливо наявність відеовізитівки, вразили моїх майбутніх колег, адже це виглядало дуже по-новому і креативно!»

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Світлана Завалішина, 35-річна українка з Києва, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, аби здійснити кар’єрний перехід в іншу сферу

До початку повномасштабної війни в Україні Світлана працювала педагогинею, тренеркою та методологинею. Однак, після 24 лютого 2022 року вона кілька місяців була без роботи, хоч і відчувала, що прагне рухатися далі у своїй професійній діяльності, зробити кар’єрний перехід у сферу навчання персоналу зі сфери освіти. Проте, аби це втілити, довелося подолати деякі виклики. 

«Синдром самозванця – це, як мінімум, частково про мене. Шукаючи нову роботу після початку російського вторгнення в Україну, відчувала, що на співбесідах була дещо скромною. Мені складно було говорити про досягнення, здавалося, що всі так вміють і роблять, а досягненням варто вважати щось схоже на політ в космос. Тому коли побачила, що відкрито набір на ініціативу Women For The Future, де фокус якраз на розвиток навичок самопрезентації та працевлаштування, подалась і була дуже рада, коли дізналась, що пройшла відбір!

‍‍Для мене ініціатива Women For The Future стала чимось більшим, аніж просто експертна підтримка в пошуку роботи. Там мені допомогли більш усвідомлено підійти до питання професійної реалізації — зрозуміти, що є важливим у роботі, які маю сильні сторони як спеціалістка та чим можу бути корисною роботодавцям.‍

‍У результаті участі в ініціативі я проаналізувала свої сильні сторони та унікальні переваги, зрозуміла важливість нетворкінгу та якісного ведення соціальних мереж, зокрема LinkedІn, створила сайт-візитівку/сайт-портфоліо, вдосконалила навички пітчингу. Дуже цінною для мене була можливість роботи з менторкою. Усе це комплексно дозволило якісно підготуватися до пошуку роботи та ведення перемовин з потенційними роботодавцями».

Світлані запропонували роботу менеджеркою з навчання персоналу в компанії Symbol ще до завершення ініціативи. І це була саме та професійна можливість, якої вона прагнула.

«Мені подобається ця робота. Я реалізую свій потенціал і водночас маю можливість розвиватися далі. Мені комфортно працювати в нашій команді, а також мені близькі цінності компанії. Вдячна ініціативі Women For The Future за круті та корисні програмні активності, завдяки яким я успішно реалізовую себе в професійній сфері та мала змогу комфортно перейти з однієї сфери в іншу!»

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Марина Малишок, 28-річна українка з Києва, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, аби наважитися на кар’єрні зміни

Марина Малишок понад шість років працювала у сфері маркетингу менеджеркою з реклами та бренд-менеджеркою, мала досвід успішної реалізації маркетингових проєктів різних масштабів. На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну мала роботу, проте з часом захотіла її змінити й потребувала експертної підтримки в цьому.

«Про ініціативу Women For The Future я дізналася в серпні 2022 року. На той момент мала роботу в гарній компанії, і наче все було добре, але я багато втомлювалася, частіше прокидалася з думками, що не хочу йти на роботу. Я розуміла, що щось треба змінювати, але було дуже страшно. З цими думками та відчуттями заповнила анкету на участь в ініціативі, пройшла відбір і долучилася до спільноти інших учасниць. Я отримала багато нових знань та вмінь завдяки курсам, які були частиною Women For The Future: з фінансової грамотності, самозарадності, управління часом. Так, за кілька місяців участі я зрозуміла, що не так вже й страшно щось змінювати.

‍‍У жовтні 2022 року в межах ініціативи була можливість отримати консультації з менторами та менторками різних напрямів, з різною експертизою. Я скористалась цією опцією, познайомилася з 5 чудовими експертками й на кожній менторській сесії знайшла відповіді на свої питання про те, як оновити профіль в LinkidIn, спілкуватися з людьми, побачити свої потреби й перестати їх ігнорувати.

‍‍А далі майже рік я наважувалася на звільнення в нікуди, без плану, що робити далі. 3-го серпня 2023 року був мій останній робочий день в компанії. На наступний день я побачила анонс про новий етап ініціативи Women For The Future, більш закритого формату, з фокусом на розвиток навичок самопрезентації та ведення перемовин з роботодавцями. Знову подалась і знову пройшла відбір. Для мене це був знак, що я рухаюсь у правильному напрямку».

Марина зазначає, що її вразила спільнота учасниць, де всі відкриті до спілкування, підтримують одна одну. І хоча вже пройшло пів року від завершення ініціативи, учасниці досі продовжують ділитися своїм досвідом, досягненнями, помилками й поразками та отримують багато теплих слів підтримки.

«Лекції на курсі з самопрезентації були дуже змістовними, а виконання домашніх завдань стало справжнім викликом, бо необхідно було покопатися в собі, зробити вибір, чого я хочу, побудувати собі бачення, до чого я йду, і публічно транслювати це в LinkedIn, відкинувши думки про те, а що ж подумають інші. До того ж для мене була важлива наявність менторки — не треба було залишатися самою з усіма завданнями, адже я мала людину, до якої можна було звертатися з різними питаннями.

‍‍Не менш цікавою була активність з онлайн-ярмарком кандидаток в кінці проєкту, де ми презентували свої навички та знання з ще 111 учасницями. Це справді було гарне прокачування навичок публічної самопрезентації. Але найцікавіше почалося після виступу, адже протягом кількох хвилин після нього я отримала дзвінок від компанії, на вакансію менеджерки з маркетингу якої я відгукнулася за тиждень до цього. Далі було кілька етапів відбору, один з яких я проходила прямо під час обідньої перерви на Виставці жіночого підприємництва у Львові. І все склалося успішно! Адже в кінці цього заходу мені зателефонували з офіційною пропозицією роботи та привітанням з проходженням усіх етапів працевлаштування! Певно, цю частину Виставки учасниці події будуть пам’ятати ще довго, адже після дзвінка я встала, сказала на весь зал, що я отримала офер, і всі почали аплодувати! Це так вийшло символічно: пошук нової роботи повністю збігся із завершенням ініціативи. Я отримала те, що шукала: цікава і перспективна позиція, гнучкий графік роботи, соціально відповідальний бізнес, який турбується про працівників, задачі, які мені цікаві, й можливість бачити результати моєї роботи». 

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Юлія Філюнова, 39-річна українка з Києва, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, аби знайти роботу вперше після 20 років підприємництва та 5 років професійної паузи

Майже 20 років Юлія Філюнова працювала на себе, мала невелику агенцію зі створення контенту, яка не потребувала багато часу на управління, приносила помірний прибуток, і головне — дозволяла приділяти час родині. Останні п’ять років більшість часу Юлія приділяла сім’ї й займалася вихованням дитини. У таких умовах вона знаходилася, коли почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну.

У квітні 2022 року помер чоловік Юлії. Вона залишилася єдиною годувальницею чотирирічної дитини посеред війни, невизначеності та різкого зменшення доходу в бізнесі. Юлія вирішила шукати роботу, аби забезпечувати потреби сім’ї. 

«Я вперше за 20 років шукала роботу, без відповідних навичок та досвіду. Я почувалася дуже невпевнено на співбесідах, попри те, що за плечима мала великий досвід підприємництва та операційного менеджменту.

На ініціативу Women For The Future я подавала заявку, аби зрозуміти, як найкраще позиціювати себе на ринку праці, які сильні сторони варто презентувати під час співбесід, і як пояснити роботодавцю свою мотивацію йти в найману працю після 20 років підприємництва». 

З усіма цими викликами Юлія стикнулася в процесі пошуку роботи, який мала до початку участі в ініціативі, і потребувала експертної підтримки, адже хотіла знайти роботу саме на міжнародному ринку, оскільки вільно володіла англійською мовою та знала, що у співпраці з іноземними роботодавцями може претендувати на вищу заробітну плату ніж в Україні, що дозволило б забезпечити потреби родини.

«Найцінніше, що я здобула, коли стала учасницею Women For The Future — це впевненість у собі та можливість отримати зворотний звʼязок від менторки, розвіяти деякі страхи та переживання, які заважали впевнено розповідати про свій досвід та сміливо озвучувати очікування по заробітній платі, побачити себе очима рекрутерів та зрозуміти, що насправді роботодавці хочуть почути не про те, яка я класна, а про те, яку цінність я можу принести компанії. Ці результати стали ймовірними завдяки комплексному підходу до організації програми, адже для мене були корисними як лекції, так і менторство».

Майже через місяць після початку проєкту Women For The Future Юлія отримала пропозицію зайняти позицію проєктної координаторки від великої американської B2B компанії. Це був цікавий досвід, оскільки перш ніж отримати запрошення на інтерв'ю, Юлія мала скласти декілька тестів, які оцінювали рівень IQ та аналізували поведінку у різних ситуаціях.

«На той момент мені здавалося, що краще й бути не може: перспективна посада у перспективній компанії, до якої я пройшла такий складний шлях. Але виявилося, що в довгостроковій перспективі мають значення не лише посада та компенсаційний пакет, але й атмосфера в колективі та комфортні стосунки з безпосереднім керівництвом. На жаль, з останніми двома пунктами у мене якось не склалося з першого ж завдання, через що дуже переживала та нервувала, навіть хворіти почала. Тому випробувальний термін я не завершила й почала шукати роботу знову та більш ретельно приглядалася саме до людей, з якими мені довелося б працювати пліч-о-пліч.

Це були важкі чотири місяці пошуку: дуже повільний ринок праці після новорічних свят, багато відмов через те, що територіально знаходжуся в Україні. Через війну багато міжнародних компаній не ризикують вкладати свої ресурси в українців та українок, якщо тільки вони не виїхали за кордон. Але врешті-решт мені пощастило знайти саме ту компанію, де наразі мені дуже комфортно та цікаво працювати. Це британська онлайн-платформа бронювання житла для студентів університетів, яка працює в B2B та B2C сегментах. Я працюю на посаді операційної менеджерки та допомагаю CEO в управлінні внутрішніми процесами та зовнішніми зв'язками з партнерами. Я вдячна організаторам проєкту за всі отримані знання, навички та те, що зараз я маю роботу, яка дозволяє і професійно реалізовуватися, й закривати потреби моєї родини!»

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Поліна Дьяченко, 31-річна українка з Харкова, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, аби знайти нову роботу

«До повномасштабної війни я мала насичений професійний шлях з періодичною зміною професій. Ще студенткою я працювала за фахом фармацевткою-провізоркою в мережі аптек, далі будувала кар’єру у фармацевтичній компанії «Здоров'я», де за три роки зі спеціалістки у відділі постачання виросла до головної аудиторки. Після цього вирішила змінити сферу діяльності й перейти у продажі. Так потрапила у виробничу компанію з металообробки у Харкові, де теж пропрацювала 3 роки. Виросла від менеджерки з продажів з нульовим досвідом до спеціалістки, яка була впевнена в собі, настільки, що навіть пропонувала себе на роль керівниці відділу продажів, але отримала відмову, стикнулася із сексизмом і не дуже гарним ставленням до мене просто тому, що я жінка, а це стереотипно «чоловіча» сфера діяльності з чоловічим колективом. Мене така позиція керівництва не влаштувала, і я вирішила рухатися далі. Згодом я працевлаштувалася в компанію Special Textile Group, де мала вже менеджерські задачі. Ми поставили за мету виходити на польський ринок, і додатково я погодилась управляти одним українським проєктом з великою компанією. Мені подобалася ця робота, бо я не хотіла повертатись у продажі, а цікавилась розвитком в проєктному менеджменті. 

Початок повномасштабного російського вторгнення в Україну я зустріла у цій компанії, яка тоді стала важливою підтримкою. Проте, через зміну пріоритетів діяльності та неактуальність мого напряму, мене звільнили. І хоч звільнення було дуже екологічним, комфортним і з попередженням про це за місяць, це було складніше, аніж рішення завершити співпрацю за власним бажанням, до якого ти можеш підготуватися та налаштувати себе. До того ж це були перші місяці повномасштабного вторгнення, і я почувалася дещо виснаженою. Часу й ресурсу довго шукати омріяну роботу не мала, тож пішла туди, куди запропонували.

Це була маркетингова агенція, позиція менеджерки з продажів. Я пропрацювала там понад пів року, і це був не надто приємний досвід. Мені вдалося перетворити незручну для колег таблицю в зручну, і я зрозуміла, що мені подобається робити візуально складні речі для людей простішими та зручнішими. Так я зацікавилась напрямом UX/UI дизайну і пройшла дороге фахове навчання. Проте, найбільші труднощі почалися, коли я почала шукати роботу, бо зрозуміла, що я знаю, що у мене хороші навички та знання, я є цінною та ефективною професіоналкою, але не вмію класно та впевнено це презентувати роботодавцям. Саме тоді я побачила оголошення про Women For The Future. І вже зараз можу сказати, що шукала бронзу, а знайшла золото, діамант! 

Саме на цьому курсі від однієї зі спікерок я почула чудову фразу, яка надалі дуже мене підтримувала в моїх спробах знайти роботу: «Якщо ви ще не знайшли свою роботу, не переживайте, вас вже хтось шукає». У моменти ігнорування, відчаю, суму, я щоразу нагадувала собі, що «мене вже шукають» і обов’язково знайдуть.

Мені дуже подобалася наша спільнота учасниць, де я періодично ділилася з дівчатами своїми дивними, смішними, сумними історіями про пошуки роботи, які можуть бути ідеальним матеріалом для якогось стартапу чи подкасту, і завжди мала підтримку.

Завдяки проєкту та комплексному підходу до його організації я навчилася більш впевнено презентувати свої навички роботодавцям, дізналася, як це роблять інші, покращила своє резюме й отримала щодо нього чесну й дуже корисну критику.  Я завершувала участь з відчуттям, що я точно хороша спеціалістка, зі мною все гаразд, хотіти зайняти керівну посаду навіть у новій для себе сфері — можливо і нормально.

Протягом ініціативи й ще кількох місяців після її завершення я продовжувала шукати роботу. Це був виснажливий, довгий шлях, де я відгукнулась на десь близько 200 вакансій у сферах UX/UI дизайну та проєктного менеджменту. Я мала десятки хороших і жахливих співбесід, де в мене питали, скільки я заробляла на попередніх місцях роботи, чи були у мене нервові зриви, а також робили компліменти зовнішньому вигляду. І в один момент, коли я вже була на межі відчаю, вирішила спробувати втілити одну з професійних мрій зайняти керівну посаду та наважилась переглянути відповідні вакансії на одному з сайтів пошуку роботи. І закінчився мій експеримент тим, що я таки знайшла свою чудову роботу і зараз очолюю роль СОО (операційної директорки) в невеликій компанії з гідною оплатою, можливістю реалізувати власний потенціал, допомагати людям, брати участь у зростанні та розвитку класного продукту. А ще я маю талановитого, творчого та дуже енергійного керівника, який цінує мої менеджерські навички та підхід «працювати та розвивати компанію так, ніби це моя власна справа», який зі мною був завжди, але ніде до цього не цінувався. Я вважала, що я ще не доросла до подібної ролі, що ще рано, але виявилося, що я таки справді була готова до неї за рівнем своїх навичок, мислення, не вистачало лише трохи більше сміливості та впевненості в собі.

До того ж маю невеликі підробітки як UX/UI дизайнерка, що наразі повністю мене влаштовує, бо дає можливість реалізовувати творчий потенціал, ще й отримувати за це кошти.

Зараз я намагаюся відновити свої ресурси після цих двох виснажливих років, просто спокійно працювати та насолоджуватися досягненнями, а далі планую більше розвиватись у менеджменті та управлінні.

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Валерія Тимкова, 22-річна українка з Києва, яка брала участь в ініціативі Women For The Future, щоб знайти свою першу роботу

Валерія Тимкова закінчила університет за спеціальністю «Право» минулого року. Проте, робота в юридичній сфері її не приваблювала. Натомість Валерія бачила себе в освітній та соціальних сферах. Коли справа дійшла до пошуку роботи, це виявилося складною задачею, адже вона не знала, як представити себе, як і з чого почати пошук ідеальної для себе роботи, де можна проявити себе та свій творчий потенціал, аби почуватися щасливою без думок про якнайшвидше закінчення робочого дня.

«Я долучилася до Women For The Future, брала активну участь у навчальній та менторській частинах ініціативи. Саме тоді почала помічати позитивні зрушення у сприйнятті себе як спеціалістки.

‍Під час виконання домашніх завдань, де я знаходила та описувала професійні та особисті досягнення, результати роботи, переосмислювала свій волонтерський досвід, який виявився дуже корисним і цікавим, досліджувала сильні сторони, складала резюме, записувала відеовізитівку, прописувала самопрезентацію, була приємно здивована від усвідомлення, що взагалі-то я вже досить хороша кандидатка та спеціалістка, яка може бути цікавою роботодавцям. Додатково підтвердити цю гіпотезу вийшло після публікації допису з переліком досягнень у LinkedIn, в коментарях до якого отримала підтримку від інших людей: шукачів та шукачок професійних можливостей, рекрутерів і рекрутерок.‍

‍У вересні 2023 року я отримала пропозицію долучитися до команди мистецького проєкту «Арткод» від UNICEF, де проводила творчі майстерки для дітей та підлітків, зокрема з внутрішньо переміщених родин, розповідала про культурний код України та його важливість у сучасних реаліях. Цей цікавий досвід, у поєднанні зі знаннями, отриманими в межах ініціативи, допоміг мені знайти першу серйозну роботу з повною зайнятістю, яка неймовірно подобається. Зараз я працюю в Київській школі економіки координаторкою магістерської програми «Публічна політика та врядування». Паралельно займаюся волонтерством, проводжу творчі майстеркласи та беру участь у соціальних проєктах. Я щаслива, що можу поєднувати творчість з важливим внеском у суспільне життя та українську освіту. Тепер мої понеділки справді щасливі».

Це була маркетингова агенція, позиція менеджерки з продажів. Я пропрацювала там понад пів року, і це був не надто приємний досвід. Мені вдалося перетворити незручну для колег таблицю в зручну, і я зрозуміла, що мені подобається робити візуально складні речі для людей простішими та зручнішими. Так я зацікавилась напрямом UX/UI дизайну і пройшла дороге фахове навчання. Проте, найбільші труднощі почалися, коли я почала шукати роботу, бо зрозуміла, що я знаю, що у мене хороші навички та знання, я є цінною та ефективною професіоналкою, але не вмію класно та впевнено це презентувати роботодавцям. Саме тоді я побачила оголошення про Women For The Future. І вже зараз можу сказати, що шукала бронзу, а знайшла золото, діамант! 

Валерія планує вступити на магістратуру на спеціальність «Соціальна робота», щоб професійно зростати та удосконалювати свої навички. Вона активно вчить англійську, відвідує курси акторської майстерності. Серед професійних цілей Валерії — робота в громадському секторі, в міжнародній неурядовій організації, яка має потужний вплив на розвиток української суспільства. І вона впевнена, що в неї все вийде, зокрема завдяки знанням та навичкам, які вона отримала в межах ініціативи Women For The Future.

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Яна Горпинченко, 35-річна українка з Києва, що брала участь в ініціативі Women For The Future, аби знайти роботу після 13-річної перерви в кар’єрі

Яна Горпинченко мала тринадцятирічну перерву у професійній діяльності, яку приділила відпочинку, подорожам, дослідженню світу та себе, навчанню, і паралельно встигла втілити кілька проєктів з дизайну інтер’єрів та оренди нерухомості як самозайнята особа. До цього вона працювала економісткою та менеджеркою з планування виробництва, навчалася на дизайнерку інтер’єрів. Через потребу заробляти кошти й мати фінансову незалежність, вона прийняла рішення відновити професійну діяльність та виходити на ринок праці. Яна почала поступово відгукуватися на вакансії: надіслала 30 резюме, пройшла 8 співбесід, але не отримала жодної пропозиції роботи.

«Я зрозуміла, що за час моєї перерви на ринку праці, відбулося багато змін. І саме тоді натрапила на оголошення про набір у  Women For The Future — ініціативу, де учасниці мали можливість прослухати курс із самопрезентації та ведення перемовин з роботодавцями, відвідати менторські сесії та онлайн-ярмарок кандидаток із залученням роботодавців. Я успішно пройшла відбір і сприйняла це як добрий знак, що дав відчуття, що мені усе під силу, і цього разу обов’язково все вийде.

Я активно долучалася й до навчального курсу із самопрезентації, і до менторських сесій. На них дізналася про екологічні робочі стосунки, червоні прапорці на співбесідах, важливість спільних цінностей з компанією, якісну самопрезентацію. І в результаті отримані знання та навички виявилися для мене дуже корисними. Я переконалася в цьому після одного випадку під час відпустки. У цей період взагалі не планувала шукати роботу, але саме тоді в соціальній мережі на сторінці підприємиці, на яку давно підписана й цінності та бачення якої дуже поділяю, побачила оголошення про пошук особистої асистентки.

Я мала всі необхідні матеріали для відгуку на цю вакансію: резюме, відеовізитівку,  вдалий мотиваційний лист, тому вирішила відгукнутися. За кілька днів зі мною зв’язалася HR-консультантка, яка допомагала підприємиці з рекрутингом. Далі було дві співбесіди — власне з консультанткою, а після — із засновницею бізнесу. І ось ще через кілька днів я отримала лист із запрошенням до співпраці від підприємиці, з якою успішно пропрацювала кілька місяців, доки та не вирішила поставити бізнес на тимчасову паузу.

Пізніше я розповідала про цю ситуацію близькій подрузі. Вона мене привітала і сказала, що сама бачила цю вакансію, але подумала, що не дотягує до неї, тому вирішила не подаватися. Я теж мала деякі сумніви щодо своєї експертності, але згадала, що у Women For The Future нас вчили бути сміливішими й подаватися на вакансії, навіть якщо здається, що ймовірність отримати пропозицію роботи мінімальна. Завжди варто пробувати, і якщо нічого не вдасться, ви нічого не втратите, а от якщо не спробуєте — втратите шанс здобути».

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Лілія Павленко, 40-річна українка з Київської області, що брала участь в ініціативі Women For The Future, аби покращити навички самопрезентації та знайти бажану роботу

До участі в ініціативі Women For The Future Лілія Павленко працювала у сфері інфобізнесу, з нього перейшла в інтернет-маркетинг, і на останньому місці роботи була залучена в інтернет-торгівлю, де поєднувала діяльність менеджерки з продажу, спеціалістки з ведення соціальних мереж. Там же почала заглиблюватися в контекстну рекламу, й зрозуміла, що найближчим часом хоче розвиватися саме в цьому напрямі, який хоч і побудований на певних алгоритмах роботи, все одно залишає місце для творчості, експериментів, тестування гіпотез, аби в результаті запускати якомога рентабельнішу рекламу. Однак, на цьому ж останньому місці роботи Лілія мала низьку заробітну плату, не дуже комфортні умови та вже не хотіла поєднувати різні задачі, а сфокусуватисяь конкретно на РРС рекламі. Від рішення здійснити кардинальні кар’єрні зміни її зупиняв страх залишитися без джерела доходу під час війни.

«На жаль, в Україні досі існує проблема ейджизму на ринку праці. Частина роботодавців не дуже вірять в ідею якісної перекваліфікації спеціалістів та спеціалісток, яким за 40, і надають перевагу молодим кандидатам та кандидаткам. Це лякало і зупиняло.

Коли я побачила інформацію про відбір учасниць на ініціативу Women For The Future,  вирішила, що це знак діяти, і надіслала заявку на участь. Я потрапила в чудове ком’юніті дівчат, які були об’єднані спільною метою, тому підтримували одна одну. Це було дуже цінно! Я була слухачкою курсу із самопрезентації та ведення перемовин з роботодавцями, долучалася до індивідуальних менторських сесій, виконувала всі домашні завдання. Під час прослуховування лекцій, спілкування з менторкою, виконання завдань  я змогла подивитися на свій професійний досвід під іншим кутом, змістити акценти та розставити їх відповідно до своєї цілі.

Я зрозуміла, що я вже крута спеціалістка, і в мене все вийде зі зміною професії та працевлаштуванням. Хай це звучить нескромно, але мені було дуже добре з цим усвідомленням».

Отримані знання, навички та розроблені матеріали (зокрема, резюме) Лілія активно використовувала у процесі пошуку нової роботи, який розпочала ще під час участі в ініціативі. Лілія знайшла омріяну роботу ще до завершення участі у Women For The Future. Зараз працює РРС-спеціалісткою в маркетинговій агенції, і їй подобається ця робота, адже тут її цінують, бо в колективі панує взаємоповага.

«Я отримала приємний досвід працевлаштування: жодних некоректних запитань під час співбесіди, відчувалося, що роботодавця цікавляться саме навички та мої вміння як спеціалістки. З часом я дізналася, що мій приклад надихнув керівництво компанії більше звертати увагу на кандидатів та кандидаток віком 40 років. А я не планую зупинятися на цих досягненнях, а продовжую розвиватися у своїй професійній сфері та прагну подальшого кар’єрного зростання».

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Катерина Мельник, 38-річна українка з Києва, що брала участь в ініціативі Women For The Future, аби знайти роботу після повернення з-за кордону

Перші півтора року повномасштабного російського вторгнення в Україну Катерина Мельник вимушено провела за кордоном, де шукала прихистку через небезпеку в країні. А коли влітку 2023 повернулася додому й планувала шукати нову роботу, маючи десятирічний досвід координування проєктів, в організаційно-адміністративній підтримці в міжнародних компаніях, то не мала достатньої інформації про ситуацію на ринку праці й розуміла, що старі підходи до працевлаштування навряд спрацюють.

«У той час я побачила оголошення про набір учасниць на ініціативу Women For The Future, метою якої була підтримка жінок у працевлаштуванні через посилення навичок самопрезентації та ведення перемовин з роботодавцями. Я вирішила відгукнутися й успішно пройшла відбір.

Для мене ця ініціатива стала справжнім поштовхом до нових кар’єрних звершень. Разом з моєю чудовою менторкою ми розібрали покроково стратегію пошуку роботи, і я чітко вирішила для себе, що шукатиму свою роботу мрії, яка відповідатиме моїм цінностям та зробить мої понеділки щасливими.

Я прослухала курс із самопрезентації та ведення перемовин з роботодавцями, долучилася до менторських сесій, онлайн-ярмарку кандидаток із залученням представників та представниць компаній. Це все допомогло мені переосмислити себе як спеціалістку, краще зрозуміти свою професійну ідентичність, самоцінність, що є дуже важливим фундаментом для подальшого пошуку роботи.

Через деякий час після закінчення проєкту знайшла свою роботу мрії. Я координую програми ментального здоров’я у великій українській корпорації, а також я залучена до проєктів реінтеграції ветеранів та ветеранок. Мені подобається ця робота, оскільки збігається з моїми цінностями та приносить користь людям, що для мене дуже важливо!»

Катерина наголошує, що окрім отриманих навичок у межах ініціативи, для неї дуже цінною стала спільнота учасниць, у якій завжди була й досі є атмосфера підтримки, історії, що надихають та вражають. Сила нетворкінгу зараз допомагає їй розвивати нові партнерські зв’язки для поточних робочих проєктів.

‍«Я неймовірна вдячна за цю можливість і без вагань готова радити всім дівчатам та жінкам брати участь у подібних ініціативах. Women For The Future – це про згуртовану команду професіоналів і професіоналок, про щирість, про взаємодопомогу, про подолання страхів, про віру в людей і для людей. А це дуже важливо для вирішення різних кар’єрних викликів!»

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Альона Яковлєва, 47-річна українка з Харкова, що брала участь в ініціативі Women For The Future, аби знайти нову роботу

Альона Яковлєва майже все своє професійне життя працювала у сфері дизайну: промисловою дизайнеркою на виробництві корпусних меблів, дизайнеркою на виробництві інтер'єрів з каменю. Також мала досвід роботи менеджеркою з продажів.

З початком повномасштабного російського вторгнення Альона втратила роботу, але вирішила залишитись у рідному Харкові й розвиватися професійно у сфері дизайну далі. Влітку 2022 року вона спробувала пройти відбір на дизайн-навчання в межах програми IT Generation, але отримала відмови від п’яти шкіл. Пізніше отримала лист від Projector про можливість отримати грант на безкоштовне навчання для жінок в IT, тож пройшла відбір та успішно закінчила курси з продуктового дизайну. І коли вже почала шукати роботу, знайшла YouTube-канал Happy Monday, на якому побачила записи онлайн-лекцій у межах Women For The Future, зацікавилась і заповнила анкету на участь в ініціативі. Альоні було важливо покращити навички самопрезентації, аби, попри відсутність досвіду, роль світчерки, переконувати роботодавців у перспективності співпраці з нею й отримати роботу. 

«Основна цінність ініціативи для мене — це змістовні лекції від спікерок курсу з самопрезентації. Вони підказали, як будувати презентацію своїх навичок та вмінь у комунікації з роботодавцями, на чому тримати фокус, як сформувати свою особисту ціннісну пропозицію для роботодавців. Також вдячна своїй менторці Наталії Поставній, що допомогла у складанні резюме, визначенні особистих переваг та досягнень. Не скажу, що до цього я їх не знала, але зворотний зв’язок експертки з кар’єри додає впевненості, фокусує на найголовнішому.

До участі у Women For The Future я вже проходила співбесіди з компаніями. Не скажу, що їх було багато, але вважала це гарним показником, що я виділялась і мене помічали. Але після ініціативи я остаточно сформувала свою «пропозицію цінності», продовжувала розсилати резюме, вести облік відгуків.

У жовтні 2023 року я отримала дві пропозиції роботи: одна від української компанії на позицію дизайнерки для вирішення внутрішніх дизайн-задач, а друга — на роль UX/UI дизайнерки для мобільних продуктів у невеликому стартапі. Остання пропозиція мене приваблювала більше, тож я погодилася на першу роботу в IT, перший комерційний досвід у створенні мобільних додатків з нуля і до запуску. Я була єдиною дизайнеркою в команді трьох розробників, без можливості порадитися з кимось більш досвідченим, з потребою самостійно приймати рішення. До того ж у режимі реального часу вивчала технічні вимоги та нюанси створення мобільних застосунків, бо вважаю, що професія продуктового дизайнера, перш за все, є технічною, а потім уже творчою».

Співпрацю зі стартапом з розробки мобільних додатків Альона завершила в березні 2024 року. Зараз вона знову шукає роботу й водночас частково долучається до різних проєктів, має фриланс-замовлення на міжнародних платформах. За словами Альони, зараз працевлаштуватися ще складніше, ніж у 2022-2023 роках, внаслідок складної ситуації в економіці Україні та глобальної кризи в ІТ-секторі в усьому світі. Проте, після участі в ініціативі вона відчуває впевненість у собі, своїх знаннях, навичках та цінностях, і вірить, що їй вдасться досягнути професійних цілей, попри несприятливі зовнішні умови.

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізовується  громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.