Ukrainian

edit

Etymology

edit

Indirect borrowing through Polish oficer and Russian офицер (oficer), from German Offizier, from French officier, from Old French officer, from Late Latin officiarius (official), from Latin officium (office) -ārius (-er). Cognate with Belarusian афіцэр (aficer), Czech oficír, Slovak oficier, Upper Sorbian oficěr.[1]

Pronunciation

edit
  • IPA(key): [ɔfʲiˈt͡sɛr]
  • Audio:(file)

Noun

edit

офіце́р (oficérm pers (genitive офіце́ра, nominative plural офіце́ри, genitive plural офіце́рів, relational adjective офіце́рський)

  1. (military) officer
    вахтовий офіцерvaxtovyj oficerwatch officer
    кадровий офіцерkadrovyj oficerregular officer
    старший офіцерstaršyj oficersenior officer
    стройовий офіцерstrojovyj oficerline officer
    офіцер зв’язкуoficer zvʺjazkuliaison officer
    штаб-офіцерštab-oficerfield officer
    офіцер запасуoficer zapasureserve officer
    офіцер розвідкиoficer rozvidkyintelligence officer

Declension

edit

Derived terms

edit

References

edit
  1. ^ Melnychuk, O. S., editor (1982–2012), “офіцер”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka

Further reading

edit