Work Text:
Треба зробити щось цікаве, поки вони ще поряд. Україна якраз над цим і задумувався, на деякий час відволікшись від навколишнього світу на стільки, на скільки це було можливо в його ситуації. Через це останні дні його голова постійно зайнята всілякими… речовинами(в більшості, нормальними ліками, drugs), що допомагало звертати менше уваги на голоси в голові. Але в цілому супер погано йому від цього не ставало. Ну, поки що. Навпаки, навіть прийшла прекрасна, як йому здавалося, ідея для рольової ночі(roleplay).
Польща тим часом лежав на ліжку, перегортаючи всі сповіщення на своїй офіційній сторінці в соцмережах. Це було водночас і смішно і сумно: багато хто жалівся, а купа ботів писали однаковий скрипт. Добре, хоч не отримує ніяких коментарів про «як це так його вибрали на таку посаду». А, ні, отримує…
— Люби-и-й, — одразу почав українець, заходячи до кімнати. Це було майже єдине пестливе слово на яке його хлопець одразу не ображався.
Країна не відповів, а, відклавши телефон, тільки подивився на ніби як повного глузду українця. «Повного глузду»? Насправді, він увесь глузд втратив ще у 1922, але то вже так, історія(history). До речі про історію…
— Не хочеш спробувати якісь цікаві… як вони там називаються… рольові ігри?
— Типу днд? — поляк, насправді, одразу все зрозумів, але іноді все одно хотілося зробити такий собі невинний(virgin) вигляд. Ще трохи і можна було б починати розмову про жахливі наслідки сексу до шлюбу.
— Ні, — українець зітхнув. — Типу… знаєш. Коли ви граєте якихось інших людей з себе, а потім кохаєтесь.
Ну тепер все точно зрозуміло стало, не придратися.
— А, так, точно-точно. І, якщо ти це пропонуєш, то в тебе є якась ідея? Мені одразу в голову приходить тільки жахлива вульгарщина, — поляк вже десь забув про той телефон та сів, рукою запрошуючи іншу країну сісти поряд.
— Це і повинна бути жахлива вульгарщина… Але так, у мене вже є ідея. З козаками, — українець сів на ліжко, та після такої пропозиції одразу сором’язливо подивився в сторону. Це вже звучало не так цікаво, як в його голові.
— Отими російськими? — отут вже Польща чесно не дуже зрозумів. Це було б дуже дивно, але інші козаки йому в голову зараз не приходили. Ну, Україна, в цілому, для нього дійсно дивний. Хоч бандерівців не пропонує. Поки що?
— Якими- А, ні, звичайно ні, — чесно, українець і не думає про цих козаків, тільки якщо хтось згадає. — де Запорізька Січ а де ті-
— Аа, запорожці! Налякав. Я подумав, ти збираєшся вже мені в ліжку 1830ий влаштовувати, — після такого Республіка вже точно розслабився. Ставлення до запорожців теж було таке, під питанням, але на сходинок двісті краще, ніж до козаків російської імперії. — Тож що там? Будеш грати моцного непіддатного козака? — жартівливо сказав країна, підсівши до чоловіка ближче і взявши його руку десь біля до плеча. — як у горобця під коліном.
— Будеш вийобуватися — то зіграєш турка, і скакати доведеться точно не на коні, — прозвучало з випадковою агресивністю, хоча більше мало характер рівноцінної відповіді на подібні жарти. Образливо не те щоб було. Статура в українця дійсно не дуже м’язиста(muscular), та й пожартувала це достатньо близька людина. Довше пари хвилин він думати про таке не буде.
Насправді добре, що країна включив цей агресивний тон. Заводить. Таке «попередження» точно спрацювало абсолютно навпаки.
— М, у тобі одразу й козак прокинувся, як треба на «ляха» наїхати, — поляк поклав його руку назад, вже просто переходячи на обійми однією рукою. — Я зацікавлений.
— Не знаю, який період вибрати, правда. Може Сагайдачного? — українець проігнорував коментар до такої невеличкої нахабності але, подумки, його це трохи потішило. Було помітно, що на цей раз «та вам тільки б на нас гнати» ставало виключно контекстуальним смішком(joke).
— Влаштуємо похід на посольство росії? А потім там-
— Забагато честі. Підемо до найближчої православної церкви «відновлювати церковну ієрархію», — Україна вже почав вливатися в цю атмосферу історичних приколів, а сором’язливість вся і зникла. Не встояла перед жартом про секс в церкві.
— Е!... Ну, дивлячись, кого я грати буду, — поляк спочатку трохи серйозно це сприйняв, але занадто очевидно, що його партнер не збирався займатися таким у священному місці. Ну, він не виглядав як людина, яка буде так робити. Напевне(maybe)?...
— Звичайно, що Річ Посполиту, — «звичайно».
— Я і так Річ Посполита, — самий час трошки пови… пендрюватися. Хоча, він дійсно був «Річ Посполита», бо це польською означає «Республіка Польща», тож має на це повне право.
— Я мав на увазі першу, а не другу. А то будемо грати XVIII століття і я тебе поділю з австріяками, — держава подивився на Польщу, жартуючи, та вже трошки фліртуючи очима. У них між собою дуже специфічні загравання бувають.
— У нас же XVII, то хто кого тут ще поділить, — країна дивиться так само у відповідь, обіймами зближуючись з українцем та переводячи руку нижче.
— XVII? То що тоді, граємо Богдана Хмельницького?
— Щось не хочеться мені груповуху з Ханством та москалями влаштовувати, — Польща відвертається, вже вголос сміючись собі в кулак від свого жарту. «Ха-ха». — і щоб потім ти проміняв прекрасну європейську шляхту на якесь болото? Ні, дякую.
— Що тобі той Хмельницький… Хоча, знаєш, так, погана ідея. Буде ще в мене Хрущов у голові зі своїм трьохсотріччям, — якщо подумати трохи довше, то дійсно: совок та оця вся історія навколо «об’єднання народів» було другим, що приходило в голову чоловіку, коли він чув прізвище гетьмана. Якби не влаштована вже атмосфера, то країна б занурився у свої думки прямо зараз і надовго. Але ну його той совок, особливо в такий хороший день під знеболюючими.
— Так… Хотілося б, щоб ти про мене в такий момент думав, а не про «вождя», — поляк одразу ж вигадав ще купу приколів які можна було б прекрасно пожартувати в контексті та старих анекдотів, але, знаючи Україну, краще було б дійсно перейти на іншу тему(subject). — Тож, які ще ідеї про це? Які в козаків часи ще цікаві були?
— Так!... Може, повстання Наливайка чи Косинського?
Через якийсь час в намаганні щось придумати, вони зійшлися на Сагайдачному. Звичайно, Україна не збирався грати самого гетьмана, а те, що тоді фактично держави ба навіть якоїсь країни козаки не мали, вони пропустили. Ну було-не було, щось здається, що і Конашевич-Сагайдачний зі шляхтичами польськими непристойностями не займався (так, займався не польськими непристойностями, а русинськими…). Взяти для такої затії саме початок ХVII століття було дуже зручно: конфлікт якби є, а якби його немає, і події відомі їм двом у той час відбувалися. Тільки з одягом справа не дуже, але можна дуже легко уявити собі, що він дуже навіть автентичний. Усе одно він довго на них залишатися не буде.
Польща ж під кінець розмови, окрім всього, якось натяками нагадував на те, що почув якусь кількість хвилин тому. Йому зазвичай складно щось просити в сексі, бо це зачіпляло його внутрішню гомофобію та інші особисті справи в голові. І так оно вже виправдовується, що вони ж не люди, то це «інше». А тут йому смачно щось запропонували, хоча спочатку це була дуже вдала частина жарту. Що ж, Україна не те щоб проти.
— Я так розумію, сьогодні сеймик буде проводитися на козацькій території.