Work Text:
Війна залишила на них невидимі шрами, які все ще викликають проблеми через стільки років: Ніко снилися кошмари, від яких він прокидався з криками, начебто все ще подумки знаходиться в самому епіцентрі дій; Таїла насилу довіряє комусь новому, коли її довіру було зраджено кимось, кого вона колись любила; А Персі... постійно доводиться озиратися, з параною, що хтось хоче їх вбити. Все це було як жахлива звичка, від якої важко відмовитись.
На жаль, вони не могли звернутися за допомогою, їм доводилося справлятися з усім самим. Добре, що вони були один в одного. Персі, Таїла і Ніко зблизилися, як діти тріо, які сильніші за решту. Це і те, що вони могли знайти в один одному мовчазну підтримку без зайвих слів.
Враховуючи, що ні в кого з них не було ні настрою, ні бажання на стосунки, легше було триматися разом, коли всі довкола заводять сім'ю та діточок. Персі навіть не потрібне вміння читати думки, щоб знати, про що думає Таїла про таких. Вона вважала секс чимось огидним, плюс не могла уявити себе матір'ю. Вона говорила, що життя дівчини не крутиться навколо материнства та народження дітей, тому була б рада, якби люди дали їй спокій.
На жаль, у суспільстві, де вважається, що це призначення дівчини — стати матір'ю і мати дітей, важко вирізнятися від решти. Ніко просто сказав їм йти нахуй, від чого Персі був у шоці (не чекаючи таких грубих слів від нього). Але це було зрозуміло.
Всім їм потрібен спокій. Персі лише хотів, щоб їм було добре після всього, через вони пройшли.
— Час не позбавить нас болю, а зробить його приглушеним, — сказала Таїла.
Ніко згідно промичав.
Персі заплющив очі, дозволяючи собі розслабитися в їхніх обіймах. Разом вони впоратимуться з усім.