Work Text:
Жити в історичну епоху цікаво, але жахливо. намагатись писати й видавати книжки в час бісового ШІ — ще гірше. жити в квартирі-конурі в старій-дешевій будівлі могло б бути ще гірше, але тут трохи пощастило, ненайгірший сусід-поліцейський і майже спільний котик Капкейк.
Звісно в спілкуванні з Ґевіном Капкейк був найкращою частиною. і серйозний підхід Ґевіна до повернення боргів.
Історія чи дві про реальні справи для книжкової ідеї. або поспілкуватись кимось хто безпосередньо вплутаний. як Майкл в справі про графіті й вкрадену лампу з кав’ярні-книгарні. рівень історій для невеликих оповідок в циклі.
Ну чи як сьогоднішній похід. з дуже щасливим Ґевом. він ніколи не щасливий. особливо на роботі, а сьогодні: “привіт, світло моїх очей. ходімо в подорож за таємницями”. давно ми перенеслися в Скубі-Ду?
Подорож за таємницями вела за місто. все більше важення що мій шлях скінчиться десь під сосною, а опіка над Капкейком стане одноосібною. Побачивши непристойно багатий будинок і усмішку Ґева ідея сосни стала навіть якоюсь приємно, може біля чогось гарного фруктового і квітучого.
Що ж, в нас справа пограбування цього багатого виродка Камські, моя алюмінька на ремонті, того ти заміняєш. Роби серйозне обличчя і занотовуй олівчиком, — й потягнувся до дверцят, собака.
Яким ще олівчиком, де ти їх зараз купувать зібрався і за які гроші?- олівці до речі стали дорогі, років з п'ятнадцять лише механічні, та й ті дедалі рідкісніші.
Все ж вийшов і грюкнув дверима, знаючи наскільки він бідовий з технікою, може й справді тягав з собою олівці. третина зарплати на Капкейка, третина на олівці..
-Швидше, швидше. наш час пригооод, — знову тупа усмішка й навіть відкрив пасажирські двері. наступна історія точно буде горором.
- то мені хоч вітатись, чи я німа в твоїй грі?- хоча б крокує нормально, не доводиться бігти за широкими кроками.
Уважний погляд, звично похмурий
-Краще німа.
Двері відчинились навіть без стуку. Постать Хлої, діловий костюм, красиві туфлі, тугий красивий хвіст. до страху ідеальна.
-Елайджа очікує в бібліотеці — легкий кивок вліво, незацікавлений огляд.
Коридор білий, дивні відтінки синього, чи то від освітлення, чи щось вплутане в композицію й не впадати в очі. Дуже пусто і масивно. Якщо й горор, то з цих вражень хіба космічний. не мій жанр, але треба ловити вражння які вже є.
Й навіть не запитала імена.
А Ґев впевнений, навіть знаючий. Зовсім не загальмував перед трьома дверима, одразу вперед. хоча й без посмішки, впевнено.
То в тебе сперли шини від автівки? ти такий лох, знаєш. - і розсміявся.
Напрочуд професійно. - сидить собі на килимі, дивиться на електричний камін з записом вогню. поглядає на нас скоса і з ледь помітною насмішкою.
За професійністю — до інших, а мене ти знаєш. то куди ти примудрився вивезти свою машину? і нахуя? - впав на диван позаду, розкидавши кінцівки
Були справи в місті, навіть я не завжди можу лишатись у стінах свого маєтку…
Чудового, дорогого, компенсуючого твій розмір члену і дорогого, це ж дуже цікава історія…
Все ж не дарма не відходила від дверей. Камські втратив залишки веселості й почав розвертатись до Ґева обличчям, сперся лівою рукою на підлогу, для додаткової опори. поки Ґев не запхав йому язика по горло…
Блять, спроба вбивства під сосною чи грушею викликала б менше питань сьогодні.
Твердий дотик до ліктя. за спиною ідеально-привітна Хлоя з тацею чаю в іншій руці.
-Гадаю нам краще чаювати в іншому приміщенні, сподіваюсь ви полюбляєте ожиновий пиріг.- ширша посмішка. якого біса всі сьогодні посміхались ніби з диво-краю, але кивнула. реальне гей порно зі своїм сусідом і батьком спільного кота не було в планах на день.
Інша кімната була справа від бібліотеки. затишна ніби невелика, за мірками цього будинку, вітальня. навіть квіткові штори й мереживо на вікнах для затишку. чай розставлений на столику, чайник-заварник та два горнятка. та тарілках значно більше за ожиновий пиріг, навіть печиво яке виглядало так ніби могло бути без алергенів.
Хоча це запихування язиків один одному в горло треба було запивати чимось набагато міцнішим.
На лікті все ще відчувався впевнений дотик Хлої, її посмішка все більше виглядала не ідеальною, а їбанутою, як ранкова в Ґевіна. ідея бути закопаною під сосною мала хоч якусь певність. стілець був твердим і заземляв, чай міцний і солодкий ніби сироп, думки обертались.