Actions

Work Header

Rating:
Archive Warning:
Category:
Fandom:
Relationship:
Characters:
Additional Tags:
Language:
Українська
Series:
Part 1 of Закони Дикої Природи
Stats:
Published:
2023-01-02
Completed:
2023-01-02
Words:
1,102
Chapters:
2/2
Kudos:
6
Hits:
71

Левиця та її здобич

Summary:

Мікі Пірсон не клятий подарунок і часом Розалінда думає, що безпечніше плавати в басейні з акулами, ніж бути дружиною Міккі. А часом вона думає, що Реймонд помічник Міккі дуже непогано виглядає в костюмі трійці. І що в пана Сміта найяскравіші блакитні очі в усьому сраному Лондоні.

Chapter 1: Левиця

Summary:

Розалінді нудно бути гарною дружиною свого чоловіка і вона з цієї нудьги часом розмірковує чи м'яка на дотик борода в Рея.

Chapter Text

Мікі Пірсон не клятий подарунок і часом Розалінда думає, що безпечніше плавати в басейні з акулами, ніж бути дружиною Міккі. А часом вона думає, що Реймонд помічник Міккі дуже непогано виглядає в костюмі трійці. І що в пана Сміта найяскравіші блакитні очі в усьому сраному Лондоні. Часом вона воліє зняти з Реймонда окуляри і подивитись в його очі. А часом вона помічає що в нього дуже гарна фігура, а особливо спина: сильна та надійна, так і хочеться торкнутися її. Притиснутись. Кожного разу коли вона переводить свій погляд на пана Сміта, вона милується, так само, як і гарною картиною чи краєвидом. Розалінда любить його випрасувану до стану майже досконалу вимову кокні, що видає в ньому зовсім не аристократичне походження. Проте чхати вона хотіла чи голубої він крові. А от їй зовсім не чхати на те, як Реймонд нервує та часом шарієтьсч помітивши її прискіпливо- відсторонений погляд на собі. Розалінді нудно бути гарною дружиною свого чоловіка і вона з цієї нудьги часом розмірковує чи м'яка на дотик борода в Рея. Думки про пана Сміта єдиний спосіб розважитись та відчути себе живою. Адже вона добре знає, що Міккі закоротить оті клепки, що в нього їх вистачає в голові і він дуже повільно та болісно вб'є їх обох, якщо дізнається про ... Історія звісно мовчить про що має дізнатися її чоловік. Але думка про те чи Реймонд стогне в поцілунок, якщо його поцілувати пристрасно не покидає гарної та розумної голівоньки пані Розалінди Пірсон. І саме тому в цей вечір Розалінда викликає Реймонда до себе. Звісно кожна любовна драма починається з того, що чоловік у від'їзді, відрядженні тощо потрібне підкреслити. Насправді, її чоловік просто перебрав алкоголю і це має бути офіційна версія. Хоча Розі знає, що просто не тре змішувати алкоголь з діклофінаком, щоб потім зранку не боліла голова. Розалінда Пірсон ні за що в світі не зізнається, що то вона йому намішала цей коктейль. 

Рей кидає сухе та швидке- Зараз буду.

І для неї ці слова найкраща музика, що вона колись чула.

Реймонд входить швидко, кліпає пару раз очима на напівтемряву в будинку та дістає волину.

-Де Ваші манери, пане Сміт, - кепкуючи промовляє Розалінда, вигулькуючи з темряви на світло.

Насолоджується його розгубленістю на мить. Проте Рей опановує себе та ховає ствол до кобури. А ще він мабуть розуміє чого вона його покликала, бо її погляд красномовно про це промовляє.Хіба дарма стільки років він помічник її чоловіка, тому він починає шукати вихід з цього дуже делікатного становища. Розі бачить, ці мислительні процеси, що відображаються в нервовому майже непомітному тіку біля його ока та складці на чолі. Аби це був якийсь фільм, то можливо це було б щось емоційне: сварка, де він би залишався безпристрасним, як справжній взірець маскулінності, а вона б бісилась, все за шаблоном. Пересічний глядач в захваті і все одно, все закінчується пристрасним поцілунком, як в звичайному бульварному романі. Проте вони не в довбаному фільмі, тому це виглядає максимально незграбно та неоковирно. Виглядає зовсім неестетично, але препотішно на погляд Розалінди. Реймонд Сміт оцінює ситуацію і трохи панікує. Та їй це швидко набридає, те як він відкриває рота, ніби викинута на берег риба. Саме тому вона припечатує його до стінки одним поштовхом. В нього чудово відпрацьовані рефлекси, але він піддається. Її тендітні руки перегороджують йому шляхи відступу.

-Рею кицюню, ти ж будеш гарним хлопчиком?!, - муркотливо питає вона та гладить своїми тонкими пальцями його груди, задіває кобуру, перераховує усі гудзики на його жильотці. Її рука спускається нижче і вона відчуває, як він здригається.

Ця фраза звісно могла б належати якомусь маньяку-педофілу, але Розалінда над цим не замислюється.

-Господи Ісусе! - подає нарешті голос Рей, бо вона справляється з його  паском та її долоня ниряє до його трусів. Її омиває хвиля збудження та щастя, бо їй не пручаються, бо їй здаються на поталу. Тому Розалінда кусає його за шию, ніби левиця свою законну здобич, якої Реймонд Сміт і є в цю мить. І чхати вона хотіла чи є у нього хтось, бо тут і зараз він цілком та повністю належить їй.