Вітторіо Амадео Поджіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітторіо Амадео Поджіо
італ. Vittorio Amedeo Poggio
Народженняневідомо
П'ємонт
Смерть29 серпня 1812(1812-08-29)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
ПохованняПерший Християнський цвинтар, Одеса
Країна Російська імперія
Вид збройних силРосійська імператорська армія
ЗванняСекунд-майор
Війни / битвиРосійсько-турецька війна 1787:
Штурм Ізмаїла
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поджіо.

Вітто́ріо Амаде́о По́джіо (нар. ?, П'ємонт — пом. 29 серпня 1812, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — військовий діяч, поміщик і підприємець Російської імперії італійського походження, секунд-майор. Учасник російсько-турецької війни 1787—1792 років. Батько декабристів Йосипа та Олександра Поджіо.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в італійському регіоні П'ємонт. Вступив на російську службу у 1783 році, коли прибув з П'ємонта до Росії разом з де Рібасом і на його запрошення. Того ж року був призначений заступником лікаря. Як волонтер російської армії брав участь у Російсько-турецькій війні 1787—1792 років.[1]

За сім років на російській службі від заступника лікаря дійшов до обер-офіцера, що надавало право на отримання спадкового дворянства. Разом з герцогом Рішельє та графом Ланжероном він брав участь у штурмі турецької фортеці Ізмаїл під час Російсько-турецької війни 1787—1792 років[2]. За хоробрість нагороджений чином секунд-майора. З 1796 року пішов у відставку. Обирався синдиком Одеського городового магістрату 1797 року.[1]

У 1809 році придбав маєток Янівка Чигиринського повіту Київської губернії з 429 душами кріпаків і став поміщиком. Зайнявся комерцією, отримав підряд на будівництво першого театру Одеси, відкритого в лютому 1810 року, висунув ідею будівництва шпиталю, отримав звання почесного громадянина міста Одеса. У 1812 році помер.[3] Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[4] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Поджіо відсутні.[5]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Дивный И. В. Справочник-некрополь (часть 1) // Страницы военного некрополя старой Одессы: биографический справочник. — 2-е. — Киев : Национальная академия наук Украины, Ин-т Украинской археографии и источниковедения им. М. Грушевского, 1996.
  2. ↑ М. Мельник До 215-річчя від дня народження О. В. Поджіо, члена Північного і Південного товариств декабристів, автора «Записок декабриста», уродженця Миколаєва/Державний архів Миколаївської області. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 18 серпня 2015.
  3. ↑ Головань В. (27 лютого 2012). Старое кладбище в Одессе: здесь нашли пристанище многие из лучших сынов и дочерей Отечества. timer-odessa.net (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  4. ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 15 квітня 2011.
  5. ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-08-04. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітторіо_Амадео_Поджіо&oldid=37493954