Сілас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття про футболіста 1965 р. н. Про футболіста 1996 р. н. див. Сілас Араужу да Сілва.
Ф
Сілас
Сілас
Сілас
Особисті дані
Повне ім'я Пауло Сілас до Прадо Переїра
Народження 27 серпня 1965(1965-08-27) (59 років)
  Кампінас, Бразилія
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984–1988 Бразилія «Сан-Паулу» 57 (17)
1988–1990 Португалія «Спортінг» 47 (11)
1990 Уругвай «Сентраль Еспаньйол» 2 (3)
1990–1991 Італія «Чезена» 26 (3)
1991–1992 Італія «Сампдорія» 31 (3)
1992–1993 Бразилія «Інтернасьйонал» 0 (0)
1994–1995 Бразилія «Васко да Гама» 6 (0)
1995–1997 Аргентина «Сан-Лоренсо» 91 (24)
1998 Бразилія «Сан-Паулу» 5 (0)
1999–2000 Японія «Кіото Санга» 56 (11)
2000 Бразилія «Атлетіку Паранаенсе» 22 (0)
2001 Бразилія «Ріо-Бранко»  ? (?)
2001 Бразилія «Ітуано»  ? (?)
2002 Бразилія «Америка Мінейру» 6 (0)
2002 Бразилія «Португеза Деспортос»  ? (?)
2003–2004 Бразилія «Інтернасьйонал Лімейра»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985 Бразилія Бразилія U-20  ? (?)
1986–1992 Бразилія Бразилія 34 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Бразилія «Форталеза»
2008–2009 Бразилія «Аваї»
2010 Бразилія «Греміо»
2010 Бразилія «Фламенго»
2010 Бразилія «Аваї»
2011–2012 Катар «Аль-Арабі»
2012 Катар «Аль-Гарафа»
2013 Бразилія «Наутіко Капібарібе»
2013 Бразилія «Америка Мінейру»
2014 Бразилія «Португеза Деспортос»
2015 Бразилія «Сеара»
2016 Бразилія «Аваї»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сілас (порт. Paulo Silas, нар. 27 серпня 1965, Кампінас) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Сан-Паулу», а також національну збірну Бразилії. Володар Кубка Бразилії. Чемпіон Аргентини. У складі збірної — володар Кубка Америки.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Сілас розпочав свою кар'єру в 1980-их роках, виступаючи за молодіжні команди «Сан-Паулу». У дорослому футболі дебютував 1984 року виступами за команду клубу «Сан-Паулу». Стабільну ігрову практику в клубі почав отримувати в 1985 році, коли трикольорових очолював Отасіліу Піреш ді Камарго. В «Сан-Паулу» провів чотири сезони, взявши участь у 57 матчах чемпіонату.

В 1988 році Сілас залишає Бразилію та переїздить до Європи. Він переходить до лісабонського «Спортінга», в складі якого в той час виступали легендарні Родольфо Родрігес, Карлуш Мауел, Вілліам Дуглаш Гумія Менежеш та Ганс Ескільссон, а тренував цю команду уругваєць Педро Роша. В 1990 році Сілас покинув «Спортінг» та перейшов до уругвайського «Сентраль Еспаньйола». У тій команді Сілас у своєму дебютному сезоні в португальській команді став другим найкращим бомбардиром команди, поступився лише Паулінью Каскавелу. Під час свого нетривалого перебування в цьому клубі відзначився трьома голами в двох матчах. Після цього переїхав до Італії, де не зміг допомогти «Чезені» уникнути вильоту з ліги. Наступного сезону Сілас перейшов до «Сампдорії» та допоміг їй завоювати 6-те місце в італійській Серії А. В кінці цього ж сезону він повернувся до Бразилії, став переможцем Ліги Гаушу 1992 року та Кубку Бразилії цього ж року в складі «Інтернасьйоналу». Перед тим, як знову покинути Бразилію, в 1994 році Сілас став переможцем Ліги Каріока, у команді він виступав з такими відомими гравцями як Денер Аугушту ді Соужа та Маріо Жарделем.

У квітні 1995 року відправився до Аргентини, де відзначився 24 голами в 95 матчах у складі «Сан-Лоренсо», ставши легендою клубу. В складі «Сан-Лоренсо» виграв титул переможця чемпіонату Аргентини. Навіть на сьогодні Сілас вважається найкращою «десяткою» в історії клубу з 90-их років XX століття.

В 1997 році у Сіласа був нетривалий період виступів у «Сан-Паулу», після чого він віправився до Японії, де продовжив свої виступи в клубі «Кіото Санга», кольори якого він захищав протягом двох сезонів.

У 2000 році повернувся до Бразилії, де в складі «Атлетіку Паранаенсе» виграв останній свій титул, переможця Ліги Паранаенсе 2000 року. До 2002 року грав у складі команд «Ріо-Бранко», «Ітуано», «Америка Мінейру» та «Португеза Деспортос».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Інтернасьйонал Лімейра», за який виступав протягом 2003—2004 років.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

У 1980 році на молодіжному чемпіонаті світу з футболу U-20 (з урахуванням матчів, які провів у кваліфікації цього турніру) отримав нагороду Золотий м'яч Adidas.

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. Виступав на молодіжному чемпіонаті світу з футболу серед команд U-20, який проходив у Радянському Союзі. Визнавався найкращим гравцем турніру.

16 березня 1986 року дебютував у складі національної збірної Бразилії в товариському матчі проти збірної Угорщини в Будапешті[1]. У 1986 році був викликаний до табору національної збірної Бразилії для участі в Чемпіонаті світу в Мексиці, на якому бразильці дісталися 1/4 фіналу. В 1987 році був викликаний головним тренером збірної Бразилії Карлушем Альберту Сілвою для участі в Кубку Америки в Аргентині. Сілас на цьому турнірі зіграв лише проти Венесуели.

Наступного разу до табору збірної для участі в домашньому Кубку Америки 1989 року Сіласа викликав новий головний тренер Селесау, Себастьян Лазароні. Збірна Бразилії вчетверте виграла цей турнір, а Сілас відіграв на ньому чотири матчі. 20 серпня 1989 року Сілас забив свій перший та єдиний м'яч у футболці Селесау, сталося це у матчі кваліфікації до Чемпіонату світу 1990 року проти Венесуели. Цим забитим м'ячем на 37-ій хвилині поєдинку він встановив рахунок 3:0 на користь бразильців, а сам поєдинок завершився розгромною перемогою Селесао з рахунком 6:0[2]. Завдяки вдалим виступам у збірній та довірі головного тренера Сілас поїхав на свій другий чемпіонат світу, цього разу в Італії. На цьому Мундіалі Бразилія припинила боротьбу на стадії 1/8 фіналу, а Сілас відіграв три поєдинки.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 34 матчі, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Як тренер Сілас навчався та допомагав тренувати своєму найкращому другу Зетті «Парану», «Атлетіку Мінейру» та Фортелазу. В 2007 році, після відставки Зетті, став головним тренером «Форталези». А в середині 2008 року перейшов на посаду головного тренера клубу «Аваї», під керівництвом якого клуб завершував сезон у Лізі Катаріненсе та розпочав виступи в бразильській Серії B декількома днями пізніше.

Аваї

[ред. | ред. код]

15 березня 2008 року[3] Сілас перейшов до «Аваї» й практично відразу увійшов до історії клубу, ставши одним з головних творців найбільшого успіху команди в історії, виходу до бразильської Серії A[4]. Завдяки вдалим виступам в національному чемпіонаті в 2009 році клуб вийшов до Серії А, це стало можливим завдяки тріумфальному сезону 2008 року в Серії B, в останньому турі якого 11 листопада 2008 року завдяки єдиному голу Евандру «Аваї» мінімально перемогли «Бразильєнсе». Завдяки такому досягнення під час визначення найкращого тренера Бразилії, в якому брали журналісти з території всієї країни[5], Сілас обійшов головного фаворита нагороди, Ману Менезеша.

У 2008 році Сілас був нагороджений Трофеєм Густаву Куертена, який вручається найкращому тренеру року в штаті Санта-Катаріна[6].

15 березня 2009 року напередодні матчу першого туру Ліги Катаріненсе від імені Ради директорів преидент клубу Жоау Нілсон Зуніну урочисто відкрив меморіальну дошку на честь дня народження тренера та одного року з моменту роботи Сіласа на посаді головного тренера «Аваї»[7].

26 вересня 2009 року було оголошено припинення роботи Сіласа на посаді головного тренера «Аваї». Фахівець та Рада директорів вели переговори щодо нового контракту, але сторони так і не змогли досягти згоди, тому по завершенні контракту Сілас залишив клуб. Чинний на той час контракт тренера з клубом завершувався лише в останній день календарного року, тому він продовжував знаходитися на тренерському містку команди в двох останніх матчах чемпіонату[8][9]. Він подякував фанам клубу, відзначивши, що «любов шанувальників стала його платнею за перехід до Флоріанополісу»[10].

Після прощання з Сіласом, «Аваї» знову вирішив вшанувати свого колишнього тренера. Була створена мініатюрна скульптура самого Сіласа[11].

На сьогодні Сілас вважається одним з найвидатніших, якщо не найвидатнішим, тренерів в історії клубу.

Греміо

[ред. | ред. код]

6 грудня 2009 року Сіласа було офіційно представлено як нового головного тренера «Греміо»[12].

Напередодні матчу кубку Бразилії 2010 року між «Аваї» та «Греміо» (новий клуб) Сілас заявив, що він все ж відчуває більшу любов до свого нинішнього клубу, а про команду з Флоріанополіса він вже забув, після чого залишив фанів «Аваї». Але на цьому неприємний інцидент не завершився, бо після матчу, який проходив в Порту-Алегрі, президент «Аваї», Жоау Зуніну, заявив, що Сілас вплинув на арбітра зустрічі, Алісіу Педру Жуніура і той несправедливо видалив гравця Аваї (Кайю)[13]. Сілас заперечив цей факт, але через декілька днів зустрівся з президентом клубу з Санта-Катаріни, щоб пояснити ситуацію[14]; він також закликав вибачитися гравців, тренерський штаб та керівництво «Аваї» вибачитися за їх поведінку[15]. Напередодні матчу між «Греміу» та «Аваї», який мав відбутися на стадіоні Рессакада, вболівальники «Аваї» зустрічали Сіласа по дорозі до готелю та висловлювали йому різноманітні прокльони[16]. Перед самим початком зустрічі та під час неї уболівальники «Аваї» постійно дратували Сіласа та освистували його, а на одній з трибун вивісили банер з написом «брехун»[17]. Під час матчу Сілас на ці провокації не реагував, а по завершенні матчу, перед своїм від'їздом, на післяматчевому інтерв'ю прокоментував цю ситуацію[17]. Він заявив, що «не хотів би повернутися до роботи в Аваї після такого прийому», хоча його почуття до клубу не змінилося; тренер вважав реакцію натовпу "дуже гучною" і припустив, що вона була спровокована місцевим журналістом; на завершення свого інтерв'ю, описав свої почуття як «приниження»[18].

Сілас перейшов до «Греміо» як тренер, який мав репутацію «підвищувача», але зібрати дійсно сильну команду йому так і не вдалося. В 2010 році він привів команду до перемоги в Лізі Гаушу, але суперниками «Греміу» були відверто слабкі або погано організовані команди. Після того як команда вийшла до чемпіонату та кубку Бразилії вона отримала набагато сильніших суперників. Саме в протистоянні з цими суперниками стало зрозуміло, що навіть з якісними та технічними гравцями Сілас на посаді головного тренера не зможе продемонструвати ті ж результати, що й з «Аваї». Поразки йшли одна за одною, свідками деяких з них стали й уболівальники на Ештадіу Олімпіку Монументаль. Проте Рада директорів все ж вирішила залишити Сіласа на посаді головного тренера команди, незважаючи на виліт з кубку Бразилії та перебування команди в чемпіонаті в зоні вильоту.

8 серпня 2010 року, під тиском уболівальників клубу, головного тренера Сіласа та виконавчого директора клубу Луїша Онофре Мейру було звільнено із займаних посад, сталося це після поразки від «Флуміненсе» з рахунком 1:2[19]. Сілас залишив свою посаду після того, як безвиграшна серія клубу в чемпіонаті дійшла до 8-ми матчів.

Фламенгу

[ред. | ред. код]

29 серпня 2010 року Сілас став головним тренером «Фламенгу». Але пропрацювавши в клубі трохи більше місяця, 4 жовтня, був звільнений з посади головного тренера, оскільки з 10 матчів під його керівництвом, «Фламенгу» здобув лише 1 перемогу.

Повернення до Аваї

[ред. | ред. код]

15 лютого 2011 року він оголосив про своє повернення до «Аваї», на чолі якого досяг свого найбільшого успіху як головний тренер[20][21], тим самим спростувавши свою ж заяву (як він пояснив—то була технічна помилка журналістів) про те, що «він більше ніколи не тренуватиме Аваї»[17].

Його повторний дебют на тренерському містку Аваї припав на матч першого раунду кубку Бразилії. У тому виїзному поєдинку Аваї здобув перемогу з рахунком 3:0 над «Вільєною», проте Рессакада не побачила цього тріумфу[22]. У 1/2 фіналу Аваї здобув упевнену перемогу з рахунком 2:0 над своїм принциповим конкурентом «Фігейренсе» та вийшов до півфіналу «Ліги Катаріненсе»[23], після цієї перемоги Сілас отримав пропозицію очолити аргентинський «Сан-Лоренцо», кольори якого він захищав ще як гравець[24]. За словами тренера, пропозиція дійсно була, але він відмовився від неї[25]. Але вже на іншу пропозицію, він погодився. Він відправився до Катару, щоб тренувати «Аль-Арабі»[26][27].

Катар

[ред. | ред. код]
Сілас під час роботи з «Аль-Арабі». 2011 рік.

У період своєї першої роботи поза межами Бразилії Сілас вже через декілька тижнів здобув свій перший трофей. Його нова команда перемогла у фіналі кубку Шейха Джассіма з рахунком 3:2 «Ум-Салал»[28].

В лютому 2012 року Сілас був звільнений з посади головного тренера «Аль-Арабі» після двох поразок поспіль[29].

28 листопада «Аль-Гарафа» та тренер розірвали контракт за обопільною згодою сторін[30].

Наутіко

[ред. | ред. код]

12 квітня 2013 року Сілас став головним тренером «Наутіко Капібарібе», замінивши на цій посаді Вагнера Мансіні, якого було звільнено через дві поспіль поразки в Лізі Пернамбукано. Керівництво клубу поставило перед ним дуже складне завдання, зважаючи на 4 поразки в останніх 5-ти матчах, а саме: вивести команду з цієї кризи[31]. Проте вже 2 липня його було звільнено з займаної посади через незадовільний старт в чемпіонаті[32].

Америка Мінейру

[ред. | ред. код]

На чолі «Америка Мінейру» провів 22 матчі, з яких в 7-ми команда здобула перемоги, 11 матчів зіграла внічию та 4 рази поступилася. Проте в 2014 році, після того як команда опинилася в зоні вильоту в турнірній таблиці Ліги Мінейро, його було звільнено[33]. На цій посаді його замінив тогочасний тренер «Томбенсе» Моасір Жуніур[34].

Португеза

[ред. | ред. код]

Після того як Сілас практично домовився про роботу в «Понта Преті» в останній момент погодився очолити клуб «Португеза Деспортос», щоб врятувати команду з зони вильоту[35]. Його було звільнено після того, як разом з Луса не зміг вийти до Z4 Серії B.

Сеара

[ред. | ред. код]

12 лютого 2015 року після відходу Даду Кавальканті було оголошено, що новим головним тренером клубу стане Сілас[36].

У 2015 році став переможцем Кубку Північно-Східної Бразилії.

Зрештою через невдалі результати команди його було звільнено[37].

Аваї

[ред. | ред. код]

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Аваї», головним тренером команди якого Сілас був 2016 року[38].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sambafoot - Склад Селесау. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 12 грудня 2016. [Архівовано 2010-11-15 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Sambafoot - Склад Селесау. Архів оригіналу за 11 березня 2011. Процитовано 13 грудня 2016. [Архівовано 2011-03-11 у Wayback Machine.]
  3. ↑ UOL Esportes - Сілас Перейра став новим тренером Аваї
  4. ↑ ClicRBS - Завдяки голу Еванду, Аваї гарантували собі вихід до Серії А[недоступне посилання]
  5. ↑ Futebol Interior - Só o Portal FI tem os melhores da Série B. Veja a Seleção!. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 15 грудня 2016.
  6. ↑ ClicRBS - Avaí fatura três categorias no Troféu Gustavo Kuerten.
  7. ↑ Diário Catarinense - Сілас задоволений нічиєю та удостоєний відзнаці від Аваї [Архівовано 2010-05-12 у Wayback Machine.]. Доступно з 17 березня 2009 року
  8. ↑ ClicRBS - Após entrar para a história do Avaí, Silas deixa Ressacada. Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 16 грудня 2016.
  9. ↑ ClicRBS - Silas: "Tenho desafios maiores pela frente". Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 16 грудня 2016.
  10. ↑ Silas confirma que Ferdinando trocará Avaí pelo Grêmio em 2010
  11. ↑ ClicRBS - Avaí lança miniatura do técnico Silas. Архів оригіналу за 2 грудня 2009. Процитовано 16 грудня 2016.
  12. ↑ Comissão técnica 2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 16 грудня 2016.
  13. ↑ Президент Аваї розкритикував Сіласа та підтримав усі висловлювання проти нього з боку вболівальників Рессакади
  14. ↑ Сілас вирішив помиритися з президентом Аваї й не очікує на продовження війни з Рессакадою. Архів оригіналу за 20 квітня 2010. Процитовано 18 грудня 2016. [Архівовано 2010-04-20 у Wayback Machine.]
  15. ↑ ClicRBS - Форвард Роберто, з Аваї, у телефонній розмові з Сіласом вибачився[недоступне посилання з травня 2019]
  16. ↑ Сіласа прокляв уболівальник Аваї біля входу до готелю Греміу
  17. ↑ а б в Gaz - Сілас: "Я ніколи не повернуся тренувати Аваї"[недоступне посилання з травня 2019]
  18. ↑ Сілас: "Я не хотів би більше працювати в «Аваї» після такого прийому"
  19. ↑ Дуда Кроєфф оголосила про звільнення Сіласа та Луїша Онофре Мейра. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 19 грудня 2016.
  20. ↑ ФК Аваї - Сілас повернувся до клубу. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 19 грудня 2016. [Архівовано 2011-02-19 у Wayback Machine.]
  21. ↑ ClicRBS - Тепер офіційно: Сілас повернувся та очолив клуб Аваї. Архів оригіналу за 16 лютого 2011. Процитовано 19 грудня 2016.
  22. ↑ UOL - У повторному дебютному матчі Сіласа Аваї легко перемагають та виходять до 2-го раунду кубку Бразилії. Архів оригіналу за 27 лютого 2011. Процитовано 19 грудня 2016. [Архівовано 2011-02-27 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Аваї перемагає Фігейренсе на Скарпеллі та виходить до фіналу Ліги Катаріненсе
  24. ↑ Globo Esporte - Аваї знову переживає підйом, Сілас отримав пропозицію від «Сан-Лоренцо»
  25. ↑ ClicRBS - Сілас підтвердив пропозицію аргентинського «Сан-Лоренцо», але він заявив, що залишається в Аваї. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 19 грудня 2016.
  26. ↑ Futebol SC - Сілас відлетів з Аваї до Аль-Арабі, Катар[недоступне посилання з травня 2019]
  27. ↑ Аль-Арабі - "سيلاس" يقود الأحلام الموسم القادم. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.
  28. ↑ Veja - Сілас виграв свій перший трофей з Аль-Арабі, в Катарі[недоступне посилання]
  29. ↑ Globo Esporte - Сілас звільнений з катарського клубу
  30. ↑ Globo Esporte - Com suas máquinas, Alex e Tardelli dão 'tchauzinho' antes de treino
  31. ↑ Сілас новий тренер Наутіко
  32. ↑ Náutico se despede dos Aflitos e também do técnico Silas
  33. ↑ Після провалу в Крузейро, Сіласа звільняють й з Америки-МГ
  34. ↑ Новий тренер Америки-НГ Моасір Жуніур уже працює з командою
  35. ↑ Після звільнення Марселу Вейги, Португеза підписує Сіласа
  36. ↑ Сілас Перейра стає тренером Сеари після відходу Дадо Кавальканте
  37. ↑ Після чергової поразки в Серії В, Сілас залишає команду Сеара. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  38. ↑ Сілас новий тренер Аваї[недоступне посилання]
  39. ↑ Secretaria de Estado de Turismo, Cultura e Esporte - CED anuncia os melhores do esporte no Troféu Gustavo Kuerten. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 20 грудня 2016. [Архівовано 2013-08-01 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сілас&oldid=43910263