Очікує на перевірку

Зінічев Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Зінічев
рос. Евге́ний Никола́евич Зи́ничев
Євген Зінічев
Євген Зінічев
Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих
18 травня 2018 — 8 вересня 2021
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрДмитро Медведєв
Михайло Мішустін
ПопередникВолодимир Пучков
НаступникОлександр Чупріян (в. о.)
Постійний член Ради Безпеки РФ
28 травня 2018 — 8 вересня 2021
Заступник директора Федеральної служби безпеки Російської Федерації
7 жовтня 2016 — 18 травня 2018
Тимчасово виконувач обов'язків губернатора Калінінградської області
28 липня — 6 жовтня 2016
ПрезидентВолодимир Путін
ПопередникМикола Цуканов
НаступникАнтон Аліханов
Народився18 серпня 1966(1966-08-18)
Санкт-Петербург, РРФСР, СРСР
Помер8 вересня 2021(2021-09-08) (55 років)
Норильськ, Російська Федерація
ПохованийПівнічний цвинтар
Відомий якдержавний службовець, військовослужбовець
ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
Національністьросіянин
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Російської Федерації
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Політична партіяКПРС (1987—1991)
Професіяполітик, рятувальник, військовик
Звання Генерал армії
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня з мечами орден Олександра Невського медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль Суворова медаль «У пам’ять 300-річчя Санкт-Петербурга» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Medal "100 years anniversary of the foundation of the Tatar Autonomous Soviet Socialist Republic" медаль «За повернення Криму» Медаль «За відзнаку при виконанні спеціальних завдань» Медаль «За військову доблесть» (ФСО) Медаль «За відзнаку у військовій службі» (ФСО) Медаль «За відзнаку у військовій службі» (ФСБ)
Євген Зіничев на сайті МНС Росії
 Медіафайли у Вікісховищі

Євген Миколайович Зінічев (18 серпня 1966, Ленінград, РРФСР — 8 вересня 2021, Норильськ, РФ) — російський державний діяч, військовик. Міністр РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих з 18 травня 2018 року[1], член Ради безпеки РФ з 28 травня 2018 року, за часів СРСР — працівник КДБ. Генерал армії (2020)[2].

Був тимчасовим в.о. губернатора Калінінградської області (28.07-6.10.2016), заступником директора служби безпеки Росії (2016—2018). Довірена особа Путіна, що відповідала за особисту безпеку президента РФ[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 18 серпня 1966 року в Ленінграді. 1984—1986 — після середньої школи проходив службу за призовом на Північному флоті.

Закінчив Санкт-Петербурзький інститут бізнесу і права, отримавши дипломи про закінчення двох факультетів: економічного і «фінанси і кредит»[4].

З 1987 до 1991 року — на службі в КДБ СРСР, член КПРС.

Працював у центральному апараті ФСБ Росії, пройшовши шлях від оперативного співробітника до глави регіонального управління.

З 1991 року служив у Федеральній службі охорони РФ.

У 2006—2015 роках працював в особистій охороні Служби безпеки Президента РФ.

У 2012—2013 роках пройшов курс перепідготовки в Військової академії Генштабу ЗС РФ.

У червні 2015 року був призначений начальником управління ФСБ Росії у Калінінградській області.

28 липня 2016 року — в.о. обов'язків губернатора Калінінградської області[5]. Його попередник Микола Цуканов став представником президента у Північно-західному окрузі[6].

6 жовтня 2016 року пішов у відставку[7], пропрацювавши 70 днів. Його наступником став Антон Аліханов[8].

7 жовтня 2016 року призначений заступником директора ФСБ Росії. Цього ж місяця йому присвоїли військове звання генерал-лейтенант.

17 травня 2018 року став главою МНС Росії замість Володимира Пучкова[9].

28 травня 2018 року включений до складу Ради безпеки РФ[10].

У грудні 2018 року — отримав звання генерал-полковник[11]. 21 грудня 2020 року отримав військове звання генерала армії[2].

Смерть

[ред. | ред. код]

Загинув 8 вересня 2021 року в Норильську, як було заявлено офіційно — під час навчань[12]. Представники МНС РФ заявили, що він загинув, рятуючи чоловіка, що впав, але жодних доказів чи відеозаписів опубліковано не було[13].

Опозиційні політики та політичні експерти Росії, зокрема Валерій Соловей, висунули версію про вбивство Зінічева через його «нелояльність» чинному кремлівському керівництву та ймовірні претензії на верховну владу[14]. За твердженням В. Д. Соловея, який посилається на свої джерела у владних колах РФ, Є. Зінічева могли усунути через його намір здійснити державний переворот, причому разом із Зінічевим вбили ще одного учасника змови —«основного» на той час двійника Путіна[15].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений, мав сина, онука і двох онучок[16].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Евгений Зиничев назначен министром Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий. www.mchs.gov.ru. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  2. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 21.12.2020 г. № 807. Президент России (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  3. ↑ Смерть російського міністра Зінічєва: підводні камені "нещасного випадку" на краю географії. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  4. ↑ Таємничий диплом: що за вуз закінчив відбувся губернатор Зиничев. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  5. ↑ Євген Зиничев призначений т.в.о. Губернатора Калінінградської області. [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Президента Російської Федерації // kremlin.ru (28 липня 2016 року)
  6. ↑ Путін відправив у відставку губернаторів Севастополя, Калінінградській і Ярославської областей і змінив трьох повпредів. [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.] «NEWSru.com», 28.07.2016
  7. ↑ Путін змінив главу Калінінградській області на його прохання. - Призначений наприкінці липня в. о. губернатора Євген Зіничев попросив перевести його на іншу роботу у зв'язку з сімейними обставинами. [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.] Інформаційне агентство « Інтерфакс» // interfax.ru (6 жовтня 2016 року)< / ref> < ref>/ призначений на пост губернатора Калінінградської області колишній охоронець Путіна пішов у відставку. [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «Дощ» // tvrain.ru (6 жовтня 2016 року)
  8. ↑ Путін змінив калінінградського губернатора, який керував регіоном два місяці. [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] NEWSru.com, 06.10.2016
  9. ↑ Kremlin.ru. Робоча зустріч з Головою Уряду Дмитром Медведевым (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020.
  10. ↑ До складу Ради Безпеки внесено зміни // 28 травня 2018 року. Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  11. ↑ Главі МНС Росії Євгену Зиничеву присвоєно звання генерал-полковника [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «Слово і діло», 24 грудня 2018
  12. ↑ У РФ на навчаннях загинув глава МНС. Українська правда (українською) . 8 вересня 2021. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  13. ↑ На навчаннях у Росії загинув міністр. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  14. ↑ Особое мнение - Эхо Москвы. 04.10.2021 г. https://www.youtube.com/watch?v=Mx_-e-sduuk. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  15. ↑ Дмитрий Гордон. Соловей: Арест и смерть Шойгу, рак Патрушева, переворот в Кремле, любовник Кабаевой: интервью А. Демченко (07.05.2024)
  16. ↑ Новий склад уряду Росії: 18 травня 2018 року Володимир Путін підписав указ про призначення нових міністрів і віце-прем'єрів. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 1 серпня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зінічев_Євген_Миколайович&oldid=43935374